Вірш Олени Теліги "Сучасникам" як моральний заповіт поетеси.
Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це — її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі... Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса — "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі — підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття — Леся Українка... P.S. Нашёл в интернете
ссора Миши и Насти. -Миша дай мне ручку у меня паста кончилась! -А зачем тебе она? -Как зачем? Я уроки буду делать. -Так сходи и купи. -ручка не дорого стоит. -Не хочу! дай и я отстану. -нет тем временем вошла в комнату мама и спрашивает -почему вы ругаетесь -а миша мне ручку недаёт -а сама то на меня кричишь вот и недаю -миша дай насте ручку -настя ты разве незнаешь слов и -на настя ручку не давно купили миша -давай мириться,настя -давай!! КОНЕЦ
ссора Миши и Насти. -Миша дай мне ручку у меня паста кончилась! -А зачем тебе она? -Как зачем? Я уроки буду делать. -Так сходи и купи. -ручка не дорого стоит. -Не хочу! дай и я отстану. -нет тем временем вошла в комнату мама и спрашивает -почему вы ругаетесь -а миша мне ручку недаёт -а сама то на меня кричишь вот и недаю -миша дай насте ручку -настя ты разве незнаешь слов и -на настя ручку не давно купили миша -давай мириться,настя -давай!! КОНЕЦ
Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це — її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі...
Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса — "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі — підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття — Леся Українка...
P.S. Нашёл в интернете