ответ: Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому живе маленький школярик Олесь, за його вчинками і думками починаємо розуміти добрий, лагідний характер хлопчика, його мрійливість, художню уяву. Олесь любить малювати на снігу. Інші діти простують до школи і не помічають, що сніг, наче білий чистий аркуш паперу, на якому можна створити картину оточуючого світу. Олесь не просто йде собі в школу. На цій, ніби й недовгій дорозі, з ним трапляються різноманітні пригоди. Він відкриває для себе чимало цікавого, дослухається до ніжних струн природи.
Для передачі почуттів свого героя автор знаходить лаконічні образи, точні слова, за якими розгортаються дивні картини. Для Олеся дятел, що порядкує в бору, не просто звичайна пташка. Він — дроворуб. Бо й справді, чимось схожі ритмічні дятлові поцокування на рухи чоловіка, що рубає дрова. І тріски летять від дерева так само, як від сокири дядька-дроворуба.
Достатньо невеликого опису про те, як прислухається хлопчик до звуків, що линуть десь із самого стовбура сосни, коли він підгортає і натоптує чобітком сніг під коріння, щоб зрозуміти: Олесь не тільки милується природою, любить її, він прагне захистити навколишній світ, зберегти дерево, що вмирає.
Природа йому віддячує за доброту. Вона розмовляє із хлопчиком, винагороджує його допитливість. Мало в кого з’явиться бажання лежати на холодному льоду та вдивлятися крізь нього у воду. Але тільки не в Олеся. Чи й справді так є, чи тільки йому ввижається підводне царство, але хлопчик бачить крізь товщу льоду дивовижний світ. У ньому карасик стає дядьком, з яким можна привітатися. Щука — це хижа чорна блискавка, яка нищить маленьку рибинку. Олесь не любить зла. Саме тому він з усієї своєї дитячої сили б’є по льоду, щоб врятувати пліточку.
Навіть шкільний дзвоник не може відірвати хлопчину від уявного світу, в якому йому цікаво і затишно. Йому важко сприймати сувору шкільну дійсність, в якій треба малювати нудного перегнійного горщечка. Тому Олесь відстоює своє право на мрію і красу. З-під його олівця народжується зваблива частинка природи: дятел, якого бачив по дорозі до школи.
Таке тонке відчуття дитиною ніжних струн природи передають в оповіданні й інші художні описи. Для Олесевого допитливого ока синички не літають, а пурхають, горобці — вовтузяться.
Хлопчика називають у селі диваком. Але це тому, що люди не розуміють яскравого неповторного світу, в якому він живе. їм ближчі земні прагматичні бажання. Для дядьків більше важить не стогін вільх, що тривожить душу, а те, що риба в ятір піде. Дідові Прокопові здається, що він вчить онука правильній житейській мудрості пробиватися вперед: того ліктем штовхнути, того «почтом». Але у хлопчини інший шлях. Він пізнає життя через природу, намагається зрозуміти її одвічні таємниці. Для нього це — найвища мудрість.
Сподобався твір? Збережи в закладках - » Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні «Дивак». Це не складно, зате не втратиш!
Моя мама – самый дорогой человек для меня. Я её очень люблю. Люблю не за что-то, а просто так, просто за то, что она у меня есть. Я очень горжусь и дорожу своей мамой. Ближе неё у меня никого нет. Мою маму зовут Татьяна Николаевна. Она красивая. Люблю мамину улыбку и большие зелёные глаза, которые сверкают озорными огоньками, задорный смех и её руки, заботливые, тёплые, дорогие мне две ладошки. Моя мама очень добрая, хорошо ладит с людьми, все её уважают и любят. Она умеет поддержать в трудную минуту и согреть своей теплотой, когда иногда мне бывает грустно и горько. Мама заботится о нас с братом с самого рождения, дарит нам свою доброту, заботу, нежность и материнскую любовь. Я очень благодарен маме за всё, что она делает. Да и я всегда стараюсь ей чем-то. Я маме носить тяжёлые сумки с продуктами с уборкой в нашем доме. Моя мама очень вкусно готовит, и я люблю ей в этом. Узнаю довольно много полезного во время приготовления пищи. Мама учит меня нужным и полезным знаниям, которые пригодятся мне в жизни. Ещё я очень люблю гулять с ней — мне всегда интересно. Мы ходим в гости, в кино, на выставки, просто дышим свежим воздухом. Хочу, чтобы моя мама никогда не огорчалась, всегда была радостной и весёлой, а её глаза светились, как два солнышка. Хочу, чтобы улыбка её чаще радовала меня и окружающих людей. Хочу пожелать моей маме счастья, здоровья и всего того, чего бы ей хотелось, но ещё не сбылось. Пусть сбудутся все её мечты. Ведь не только нам, детям, нужна любовь, внимание и забота – маме они нужны тоже. Дорогая мама, я очень сильно тебя люблю! Я буду стараться радовать тебя каждый день своей учёбой, хорошим поведением и всегда буду тебе. Мама что ты у меня есть!
Бедная лиза произведение очень грустное трогательное .лиза была милая. нежная.добрая.искренняя.очень заботящаяся о своей матери. лиза была крестьянка ,обычная простая девушка ,была бедна ,зарабатывала на жизнь сама продавала в москве лашдыши.лиза была чиста душой ,доверчива открыта по отношени. к миру и людям . она сохраняла всю верность ,всю любовь к своей половинке .любовью лизы стало крахом всей ее жизни. эраст был дворянин,знатный ,был очень богат. он женился из -за того что он съграл в карты и проиграл все что у него было и поэтому ему пришлось вступить в брак с пожилой женщиной . она былабогата. у эраста было доброе сердце. любовь для него была воплощением его мечты ,думает только о себе самом . в повести Карамзина лиза становится как игрушкой для эраста. я, думаю что эраст променял любовь на деньги ,богатства .лизу на другую пожилую женщину. если бы он сильно любил лизу то он бы не предал и не променял ее. а так получается что ему важнее материальное благополучие. повесть "бедная лиза"первым образом явилось первым образом сентименталической прозы. эраст как эгоист,которому кажется что он готов изминится ради новой жизни. по Карамзину , все люди равны, в одинаковый степени достойны уважения . даже простые люди,могут быть благодарные дворян. именно Карамзин показал что главным героем произведения словесности может быть простой человек . мир его чувства жизнь его сердца. карамзин громко , на всю Россию сказал знаменитую фразу "и крестьянки любить умеют"
ответ: Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому живе маленький школярик Олесь, за його вчинками і думками починаємо розуміти добрий, лагідний характер хлопчика, його мрійливість, художню уяву. Олесь любить малювати на снігу. Інші діти простують до школи і не помічають, що сніг, наче білий чистий аркуш паперу, на якому можна створити картину оточуючого світу. Олесь не просто йде собі в школу. На цій, ніби й недовгій дорозі, з ним трапляються різноманітні пригоди. Він відкриває для себе чимало цікавого, дослухається до ніжних струн природи.
Для передачі почуттів свого героя автор знаходить лаконічні образи, точні слова, за якими розгортаються дивні картини. Для Олеся дятел, що порядкує в бору, не просто звичайна пташка. Він — дроворуб. Бо й справді, чимось схожі ритмічні дятлові поцокування на рухи чоловіка, що рубає дрова. І тріски летять від дерева так само, як від сокири дядька-дроворуба.
Достатньо невеликого опису про те, як прислухається хлопчик до звуків, що линуть десь із самого стовбура сосни, коли він підгортає і натоптує чобітком сніг під коріння, щоб зрозуміти: Олесь не тільки милується природою, любить її, він прагне захистити навколишній світ, зберегти дерево, що вмирає.
Природа йому віддячує за доброту. Вона розмовляє із хлопчиком, винагороджує його допитливість. Мало в кого з’явиться бажання лежати на холодному льоду та вдивлятися крізь нього у воду. Але тільки не в Олеся. Чи й справді так є, чи тільки йому ввижається підводне царство, але хлопчик бачить крізь товщу льоду дивовижний світ. У ньому карасик стає дядьком, з яким можна привітатися. Щука — це хижа чорна блискавка, яка нищить маленьку рибинку. Олесь не любить зла. Саме тому він з усієї своєї дитячої сили б’є по льоду, щоб врятувати пліточку.
Навіть шкільний дзвоник не може відірвати хлопчину від уявного світу, в якому йому цікаво і затишно. Йому важко сприймати сувору шкільну дійсність, в якій треба малювати нудного перегнійного горщечка. Тому Олесь відстоює своє право на мрію і красу. З-під його олівця народжується зваблива частинка природи: дятел, якого бачив по дорозі до школи.
Таке тонке відчуття дитиною ніжних струн природи передають в оповіданні й інші художні описи. Для Олесевого допитливого ока синички не літають, а пурхають, горобці — вовтузяться.
Хлопчика називають у селі диваком. Але це тому, що люди не розуміють яскравого неповторного світу, в якому він живе. їм ближчі земні прагматичні бажання. Для дядьків більше важить не стогін вільх, що тривожить душу, а те, що риба в ятір піде. Дідові Прокопові здається, що він вчить онука правильній житейській мудрості пробиватися вперед: того ліктем штовхнути, того «почтом». Але у хлопчини інший шлях. Він пізнає життя через природу, намагається зрозуміти її одвічні таємниці. Для нього це — найвища мудрість.
Сподобався твір? Збережи в закладках - » Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні «Дивак». Це не складно, зате не втратиш!
Объяснение: