Прочитавши твір Антуана де Сент - Екзюпері "Маленький принц", в мене з"явились враження про нього, якими я б хотіла поділитися.
В цій казці - притчі автор веде роздум про вищі цінності людського життя і його сенсу в звичайних для нас образах, чим приваблює читачів майже будь - якого віку.
У розмовах дійових осіб чи у їх роздумах озвучуються вислови, які вже стали крилатими. Як - от "Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету" ; "Ти завжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив"... Ці вислови підштовхують нас задуматись нд їх сенсом, адже в них є над чим задуматися...
Отже, я раджу кожному прочитати цей твір і розкрити його для себе.
Перші спроби дати аналіз психічного складу як етносу і як нації українців були здійсненні ще у ХVІІІ-ХІХ ст. в працях видатних представників української думки И.Костомарова, В.Липинського, Ф.Чижевського та інших.
Майже всі дослідники, колишні і теперішні виокремлюють такі типові риси українського національного характеру:
демократичність, волелюбство, емоційність, що виявляють у музичності наближеності українців до природи, культі жінки і родини, релігійності, толерантності до інших народів, працелюбстві, гостинності.Объяснение:
Пословица «Все хорошо, что хорошо кончается» - Это значит что хорошо, когда хорошо кончается, как в кино с хорошим концом-и жили они долго и счастливо!:)
Объяснение:
М.М. Пришвин сам определил жанр своего произведения как сказку-быль. И действительно, читая ее, создается впечатление, будто в совершенно, на первый взгляд, обыкновенном повествовании незримо присутствуют сказочные моменты. Это и птицы, умеющие «разговаривать», и животные, обладающие умом, хитростью и волей, и живая сила природы. К тому же сказка-быль начинается с популярного для русских сказок выбора сюжета: дети идут в лес за ягодой и вскоре им предстоит заблудиться в лесу. Примечательно и то, что писатель, описывая волшебные моменты в сказке, традиционно прибегает к своим излюбленным словам: «кажется», «как будто», «похоже», а если речь идет о реальном, он обязательно подчеркивает волшебные свойства доброты и трудолюбия.
В начале повествования Михаил Пришвин рисует голодную трудовую сиротскую жизнь двух детей. Рассказывает об особенностях местности, в которой они живут, торфяных залежах и работе геологов. Все это соответствует жанру были.