Повесть " Первая любовь"- автобиографическое произведение Тургенева. Прототипом молодого героя повести, как говорил Тургенев, послужил он сам: "Этот мальчик ваш покорный слуга". Прототипом Зинаиды стала поэтесса Екатерина Шаховская. Она была соседкой по даче пятнадцатилетнего Тургенева и, именно она открыла в его жизни полосу неразделенной любви.
В повести " Первая любовь " писатель очень поэтически описывает это чувство, приносящее ему и радость и горе, но всегда делающее его чище, возвышеннее. Сюжет повести очень прост. Главное в нем - это искренность, взволнованность и лиризм в выражении чувств: "Это единственная вещь, котоая мне до сих пор доставляет удовольствие, потому что это сама жизнь, это не сочинено... "
Повесть делится на главы. Это определяется авторским замыслом - рассказать о чреде событий юности героя, которые запомнились ему с детства. Каждая глава имеет свой микросюжет. В 12 главе рассказывается о кульминации развития чувства любви рассказчика. Именно в этой главе он пережил чувство лучше которого у него не было в жизни.
Эта глава существенно дополняет наше представление о героях. Зинаида несмотря на кажущееся легкомыслее на страдания и серьезные чувства. Она страдает от "незаконности" своего чувства, это толкает ее на непредсказуемые поступки. Это тип "тургеневской девушки" - ребячество, детские повадки с силой любви и чувством взрослой девушки.
А о главном герое лучше говорят его же собственные слова: "Я был еще ребенок".
Сюжет построен на драматическом процессе рождения чувства в детской душе. Сцена описанная в 12 главе очень важна в развитие сюжета и является кульминационной.
Кроме того, в этой главе автор с особой силой утверждает свою точку зрения: "только любовь вызывает расцвет всего существа, какой не может вызвать ничто другое". Его герой уже взрослый человек, переживший многое в свои годы, но именно то, пережитое тогда, в 16 лет чувство он называет блаженством и утверждает, что оно уже не повторится человека глубоко любить Тургенев считал мерилом его ценности и многих своих героев подвергал испытанию любовью.
Тургенев раскрывает характеры своих героев не прямо в их общественной деятельности, а в личной, интимной сфере. Герой обязательно должен состояться как личность.
Психологизм Тургенева называется "скрытым" или "тайным", ибо писатель никогда не изображал прямо все чувства и мысли своих героев, но давал угадывать их по внешним проявлениям. Он насыщает свое повествование изображением действий герое, именно они сообщают нам о том, что чувствует герой в это время.
Таким образом, можно сказать, что 12 глава с убедительностью и ясностью доносят до нас авторскую позицию.
Объяснение:
Основна думка – сила народу – у його єдності, вірі, патріотах
Символіка образів та кольорів в баладі Міцкевича “Світязь” Вода — символ плодючості, початку й кінця всього сущого на землі; у християн — символ очищення від гріхів, смерті й поховання, життя і воскресіння із мертвих. У баладі «Світязь» з водою (озером) пов’язана тема смерті й відродження народу, мотив духовної сили народу, яка полягає в його єдності й прагненні до волі. Синій, блакитний колір – символізує довір’я, безкінечність, сум. Це колір неба і води. У християнській культурі він асоціюється з вічною божественною істиною, вірністю. Синій колір озера Світязь («безодня блакить») навіює печальну згадку про минуле, про загибель Туганової держави. Образ жінки, що раптово з’явилася із синіх хвиль, утілює думку про вірність своєму народові. Купава — символ чистоти, непорочної краси. Водночас вона – символ смерті, відданості, помсти покійника, квітка Пресвятої діви. Білі купави у баладі Міцкевича «Світязь» уособлюють духовну красу народу, який бореться за свою волю. Традиційний фольклорний мотив «помсти покійника» переходить у мотив «помсти квітів». У такий б автор показує продовження боротьби за свободу, карає гнобителів, закликає всі народи звільнитися від поневолення. Білий колір – символ невинності, чистоти, світла, життя, вічності. У християнських традиціях біле означає спорідненість із Божим світом. У білому зображуються ангели, святі. «Біле нас щось огортає» – ця фраза символізує смерть, яку мужньо приймає народ. Але водночас це і знак божого світла, яке рятує людей із неволі . Білі квіти, на які перетворилися дівчата й жінки Світязя, уособлюють духовну чистоту та невинність. Однак тим, хто загрожує всьому «білому» – чистому, вільному, доброчесному – квіти несуть смерть. Зелений колір – колір трави, символ природи, молодості, плодючості, краси і радості, ствердження життя, миру. Білі купави у «листі зеленім» у баладі Міцкевича втілюють віру поета у свій народ, у продовження його життя, нове відродження, мирне вільне існування.