Мені завжди подобалися розумні, мужні, сміливі, благородні і шляхетні особистості. Саме таким є титан Прометей. Він був сином Зевса та богині справедливості Феліди. Титан завжди співчував людям, які жили в холоді й голоді, не вміли будувати житла, боротися з хворобами, не знали ремесел. Прометей викрав вогонь із кузні Гефеста на Олімпі і в порожнистій очеретині приніс його людям. Захисник смертних навчив їх користуватися вогнем і врятував від загибелі. Цей вчинок дуже розгнівив Зевса. Він наказав прикувати Прометея до Кавказької скелі, що знаходилася на краю світу. Та цього громовержцю видалось замало. Щодня хижий орел прилітав до титана, роздирав гострими пазурами його тіло та викльовував печінку. За ніч рани загоювалися, та наступного ранку тортури повторювалися. Так тривало тисячі літ.
Мене вразили терпіння та мужність героя. По суті, Прометей знав наперед, що з ним станеться, адже володів даром передбачення. Але він не схибив, не благав про помилування, не підкорився Зевсу. Любов до людей керувала нескореним титаном.
Тож Прометей — один із найвеличніших і героїчних образів у міфологічній літературі. Тому його оспівують у літературі, музиці, художники увіковічнюють його в камені, щоб донести велич і славу видатного титана до наступних поколінь.
Произведение Максима Горького «Детство» повествует нам о жизни Алёши Пешкова. Мальчик недавно потерял отца и малолетнего брата, а мать отвернулась от него, и теперь воспитанием Алёши занимается его бабушка – Акулина Ивановна. Но и дед Каширин сыграл не последнюю роль в воспитании мальчика. Первый раз мы встречаем его на палубе. Но Лексей сразу, же невзлюбил его « особенно, же не понравился мне дед; я сразу почуял в нем врага…». Отношение к деду Каширину испортилось сильнее после субботней порки. Тогда дед избил Алёшу так, что он несколько дней лежал не вставая. Дед Каширин извинялся за излишнюю грубость, приносил гостинцы, рассказывал про жизнь бурлаков. И как ему казалось, Алёша его простил, но в глубине души Лексей был, не умолим. Это определёно повлияло на него «…у меня явилось беспокойное внимание к людям, и, точно мне содрали кожу с сердца, оно стало невыносимо чутким ко всякой беде и боли, своей и чужой». И при этом дед пытался учить его грамоте. Дед Каширин постепенно разорился. И в конце повести мы видим, что он от своей жены, чтобы не содержать лишнего рта: «Даже масло для лампадки пред образом каждый покупал своё,- это после полусотни лет совместного труда! » Он попрекает бабушку и Алёшу: « - Опиваете вы меня, объедаете до костей, эх вы... ». И именно здесь дед сыграл ключевую роль в жизни Алёши Пешкова, ведь он его отправил его в люди! « - Ну, Лексей, ты - не медаль, на шее у меня - не место тебе, а иди-ка ты в люди.». Таким образом, дед Каширин открыл новую страницу в его жизни. ПОПРОБУЙ ЭТО!
1. Это озеро не отыщешь на карте. 2. Совсем скучное житьё началось у Васютки. 3. Васютка проснулся поздно. 4. Весело насвистывая, шёл он по тайге, следил за пометами на деревьях и думал отом, что. наверное, всякая теежная дорога начинается с затесей. 5. В лесу сделалось совсем тихо. 6. Занятый хлопотами, васютка не так остро чувствовал одиночество. 7. Впереди берег... Вода! 8. В полдень васютка поднял с реки табун гусей, ударил по ним картечью и выбил двух. 9. Пароход всё приближался и приближался. 10. ..И вот Васютка дома!
Мені завжди подобалися розумні, мужні, сміливі, благородні і шляхетні особистості. Саме таким є титан Прометей. Він був сином Зевса та богині справедливості Феліди. Титан завжди співчував людям, які жили в холоді й голоді, не вміли будувати житла, боротися з хворобами, не знали ремесел. Прометей викрав вогонь із кузні Гефеста на Олімпі і в порожнистій очеретині приніс його людям. Захисник смертних навчив їх користуватися вогнем і врятував від загибелі. Цей вчинок дуже розгнівив Зевса. Він наказав прикувати Прометея до Кавказької скелі, що знаходилася на краю світу. Та цього громовержцю видалось замало. Щодня хижий орел прилітав до титана, роздирав гострими пазурами його тіло та викльовував печінку. За ніч рани загоювалися, та наступного ранку тортури повторювалися. Так тривало тисячі літ.
Мене вразили терпіння та мужність героя. По суті, Прометей знав наперед, що з ним станеться, адже володів даром передбачення. Але він не схибив, не благав про помилування, не підкорився Зевсу. Любов до людей керувала нескореним титаном.
Тож Прометей — один із найвеличніших і героїчних образів у міфологічній літературі. Тому його оспівують у літературі, музиці, художники увіковічнюють його в камені, щоб донести велич і славу видатного титана до наступних поколінь.