аналізуючи ситуацію, в якій опинився гулівер в ліліпутії, не можна бути однозначним. з одного боку, жителі країни дійсно добре прийняли гуллівера, в усьому йому і надавали всіляке сприяння. але потім все поступово почало змінюватися – суспільство показало, що воно далеко не чесне, а дуже жорстоке і здатне на справжні злочини проти окремо взятих людей. саме тому я зовсім не хотів би жити в такому місці, як ліліпутія. джонатан свіфт описує всю ту жорстокість, яка панували серед ліліпутів і тим самим натякає на те, що ця країна, бути може, схожа на тодішню ію. зрештою, гуллівера захотіли залишити без очей, щоб остаточно поставити собі на службу й поневолити. невже хтось хотів би опинитися в таких же обставин? я цього точно не хотів би та нікому не побажав би. крім своєї жорстокості, ліліпути також були досить дурні, сварилися з сусі через дрібниці, чого цілком можна було уникнути.
однозначно можна сказати, що я не хотів би жити в ліліпутії. це місце наповнене лицемірними і жорстокими людьми, які ніби пишаються своєю безсердечністю. ліліпутія – дійсно жахливе місце для життя. я не думаю, що воно хоча б мінімально придатне для життя будь-якої людини з сучасності.
Цыганок (иван) - второстепенный герой повести максима горького "детство". иван - подкидыш, "раннею весной, в дождливую ночь, его нашли у ворот дома на лавке". цыганок работает в красильне деда, в бытовых делах и др. прозвали его цыганком за смуглую кожу, чёрные волосы и, конечно, за то, что был он нечист на руку: "бабушка объяснила мне, что цыганок не столько покупает на базаре, сколько ворует. - даст дед ему пятишницу, он на три рубля купит, а на десять украдёт. любит воровать, ! раз попробовал - ладно вышло, он и взял воровство в обычай". внешность у цыганка была привлекательная: "квадратный, широкогрудый, с огромной кудрявой головой, он явился под вечер, празднично одетый в золотистую, шёлковую рубаху, плисовые штаны и скрипучие сапоги гармоникой. блестели его волосы, сверкали раскосые весёлые глаза под густыми бровями и белые зубы под чёрной полоской молодых усов, горела рубаха, мягко отражая красный огонь неугасимой лампады". речь цыганка - весёлая, живая, лукавая. цыганок оказал большое влияние на развитие характера алёши пешкова. он был одним из его близких друзей. цыганок учил алёшу правильно вести себя во время порки, ему в случае со скатертью и так далее. все жители дома относились к цыганку особенно" "дедушка кричал на него не так часто и сердито, как на дядья тоже обращались с цыганком ласково, дружески и никогда не шутили с ним, как с мастером григорием, которому почти каждый вечер устраивали что-нибудь обидное и злое". автор уважает цыганка за его "золотые руки", за его честность по отношению к хозяевам (бабушке и деду). умер цыганок в субботу, в начале зимы. цыганоку дяде якову нести крест, на могилу его жены. цыганок поскользнулся, его придавило крестом. похоронили его незаметно, непамятно.
аналізуючи ситуацію, в якій опинився гулівер в ліліпутії, не можна бути однозначним. з одного боку, жителі країни дійсно добре прийняли гуллівера, в усьому йому і надавали всіляке сприяння. але потім все поступово почало змінюватися – суспільство показало, що воно далеко не чесне, а дуже жорстоке і здатне на справжні злочини проти окремо взятих людей. саме тому я зовсім не хотів би жити в такому місці, як ліліпутія. джонатан свіфт описує всю ту жорстокість, яка панували серед ліліпутів і тим самим натякає на те, що ця країна, бути може, схожа на тодішню ію. зрештою, гуллівера захотіли залишити без очей, щоб остаточно поставити собі на службу й поневолити. невже хтось хотів би опинитися в таких же обставин? я цього точно не хотів би та нікому не побажав би. крім своєї жорстокості, ліліпути також були досить дурні, сварилися з сусі через дрібниці, чого цілком можна було уникнути.
однозначно можна сказати, що я не хотів би жити в ліліпутії. це місце наповнене лицемірними і жорстокими людьми, які ніби пишаються своєю безсердечністю. ліліпутія – дійсно жахливе місце для життя. я не думаю, що воно хоча б мінімально придатне для життя будь-якої людини з сучасності.