Розвиваючись у багатьох країнах, романтизм усюди набував національної своєрідності, обумовленої конкретними історичними умовами й національними традиціями.
У Німеччині вся інтелектуальна енергія романтизму зосередилася в галузі теорії, що відбилося у філософсько-естетичних шуканнях, роботі славнозвісної школи єнських романтиків.
Видатний представник німецького романтизму — драматург й новеліст Генріх фон Клейст. його творчість найбільш послідовно та повно передає дух епохи. Цілою добою в німецькій і світовій поезії є творчість Генріха Гейне.
Розквіт англійського романтизму відбувся в період між битвою під Ватерлоо та парламентською реформою. найбільш значні твори належать Дж. Н. Ґ. Байрону, хоч той і назавжди залишив Англію. В. Скотт розробив історичний роман. У поезію прийшли романтики молодого покоління: П. Б. Шеллі, Дж. Кітс.
На відміну від англійського та німецького, французький романтизм не відмовлявся від реальності, навпаки, він її стверджував як реальність героїчну. Романтичні ідеї Франції навіть не припускали відокремленості художника від сучасності, яка була романтичною сама по собі. Найбільші досягнення зроблено в живописі та літературі. Художники-романтики намагалися довести французькій публіці: мірилом «витонченого смаку» можуть бути і народне мистецтво, і героїчна сучасність, а не тільки застарілі класицистичні норми. Віктор Гюґо — найавторитетніший із французьких романтиків, вождь французького романтизму та його теоретик. А французька музика романтизму значно зміцнила свої позиції після прибуття до Парижа поляка-емігранта Фредері-ка Шопена.
Романтизм у російській літературі сповідував свободу особистості, її внутрішню незалежність, свободу самовираження, заохочував найменше вираження індивідуальності. цим принципам якнайкраще відповідала поезія Г. Р. Державіна, В. А. Жуковського, О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова та ін.
У мистецтві Бельгії, яка виборола державність, видатними представниками романтизму в цей період були Луї Ґалле в живописі та Шарль де Костер у літературі. Звертаючись до героїчного минулого Фландрії XVII ст., обидва митці закликали сучасників до патріотичного служіння новоствореній країні, до вшанування пам’яті героїв минулого.
Правитель проявляет беспощадность, когда в первый раз заявляет о своем желании узреть прыжок со горы за кубком и когда вторично отправляет юного пажа в море.
Благородство — это высочайшая нравственность, соединенная с самоотверженностью и честностью. Благородство проявляет царевна, когда она, не опасаясь родительского гнева, заступается за пажа и просит отца не отправлять его в море 2-ой раз.
Рыцарство — это самоотверженность, благородство. Рыцарским можно именовать и 1-ый, и 2-ой прыжок пажа в море. Но, если глядеть на нравственную базу этих поступков, то мы увидим гордыню, желание получить дорогой кубок и жениться на царевне.
Главные герои - правитель, юный паж и дочь царя Морскую бездну и населяющих ее гадов можно считать героями .Благородство-это высокая нравственность, соединенная с самоотверженность и честностью Благородство проявляют царевна когда она не боясь родительского гнева, заступает за пажа и просит отца отправлять его в море второй раз. Рыцарство-это самоотверженность, благородство Рыцарским поступкам можно назвать и первый и второй прыжок пажа в море. Жесткость -крайняя суровость, безжалостность, беспощадность. ЦАРЬ ПРОЯВЛЯЕТ жесткость когда впервые объявляет о своем желаний увидеть прыжок со скалы с кубком и когда вторично посылает молодого пажа в море.
Романтизм у різних країнах
Розвиваючись у багатьох країнах, романтизм усюди набував національної своєрідності, обумовленої конкретними історичними умовами й національними традиціями.
У Німеччині вся інтелектуальна енергія романтизму зосередилася в галузі теорії, що відбилося у філософсько-естетичних шуканнях, роботі славнозвісної школи єнських романтиків.
Видатний представник німецького романтизму — драматург й новеліст Генріх фон Клейст. його творчість найбільш послідовно та повно передає дух епохи. Цілою добою в німецькій і світовій поезії є творчість Генріха Гейне.
Розквіт англійського романтизму відбувся в період між битвою під Ватерлоо та парламентською реформою. найбільш значні твори належать Дж. Н. Ґ. Байрону, хоч той і назавжди залишив Англію. В. Скотт розробив історичний роман. У поезію прийшли романтики молодого покоління: П. Б. Шеллі, Дж. Кітс.
На відміну від англійського та німецького, французький романтизм не відмовлявся від реальності, навпаки, він її стверджував як реальність героїчну. Романтичні ідеї Франції навіть не припускали відокремленості художника від сучасності, яка була романтичною сама по собі. Найбільші досягнення зроблено в живописі та літературі. Художники-романтики намагалися довести французькій публіці: мірилом «витонченого смаку» можуть бути і народне мистецтво, і героїчна сучасність, а не тільки застарілі класицистичні норми. Віктор Гюґо — найавторитетніший із французьких романтиків, вождь французького романтизму та його теоретик. А французька музика романтизму значно зміцнила свої позиції після прибуття до Парижа поляка-емігранта Фредері-ка Шопена.
Романтизм у російській літературі сповідував свободу особистості, її внутрішню незалежність, свободу самовираження, заохочував найменше вираження індивідуальності. цим принципам якнайкраще відповідала поезія Г. Р. Державіна, В. А. Жуковського, О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова та ін.
У мистецтві Бельгії, яка виборола державність, видатними представниками романтизму в цей період були Луї Ґалле в живописі та Шарль де Костер у літературі. Звертаючись до героїчного минулого Фландрії XVII ст., обидва митці закликали сучасників до патріотичного служіння новоствореній країні, до вшанування пам’яті героїв минулого.
Объяснение: