Маленьким человеком называют того, кто по мнению большого общества ничтожен и не имеет цели.
1.Люблю свиней, сестрица, а у нас в околотке такие крупные свиньи, что нет из них ни одной, котора, став на задни ноги, не была бы выше каждого из нас целой головою. -Скотинин
2. Ах, батюшка братец! Уж года четыре как учится. Нечего, грех сказать, чтоб мы не старались воспитывать Митрофанушку. Троим учителям денежки платим. Для грамоты ходит к нему дьячок от Покрова, Кутейкин. Арихметике учит его, батюшка, один отставной сержант, Цыфиркин. Оба они приходят сюда из города. Вить от нас и город в трех верстах, батюшка. По-французски и всем наукам обучает его немец Адам Адамыч Вральман. Этому по триста рубликов на год. Сажаем за стол с собою. Белье его наши бабы моют. Куда надобно — лошадь. За столом стакан вина. На ночь сальная свеча, и парик направляет наш же Фомка даром. -Простакова
3. Подобное бесчеловечие вижу и в здешнем доме. Ласкаюсь, однако, положить скоро границы злобе жены и глупости мужа. Я уведомил уже о всех здешних варварствах нашего начальника и не сумневаюсь, что унять их возьмутся меры. -Правдин
4. Я сказала, что судьба моя зависит от воли дядюшкиной, что он сам сюда приехать обещал в письме своем, которого (к Правдину) не позволил вам дочитать господин Скотинин. -Софья
5. Отец мой непрестанно мне твердил одно и то же: имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время. На все прочее мода: на умы мода, на знании мода, как на пряжки, на пуговицы. -Стародум
6. Час моей воли пришел. Не хочу учиться, хочу жениться. -Митрофан
7. Ваши наставления, дядюшка, составят все мое благополучие. Дайте мне правила, которым я последовать должна. Руководствуйте сердцем моим. Оно готово вам повиноваться. -Софья
8. Чтоб в достойных людях не было недостатку, прилагается ныне особливое старание о воспитании... -Правдин
Тофала́ри, тофи (самоназва тофа, тофалар (множина від тофа), топа, тоха «люди», застаріла російська назва — карагаси / рос. карагасы, карагассы, від тюрк. кара + гас, кара-гааш, кара-һааш «чорні гуси») — малочисельна тюркська народність у Східних Саянах (Південний Сибір, Росія). Область проживання тофаларів розташована на південному заході Іркутської області й має історичну назву Тофаларія, або Тофастан.
Тофалари становлять уламок колись великого народу, спорідненого сучасним тувинцям, що займав величезну територію тайгової зони Східних Саян від Єнісею до Тункинської улоговини на заході Бурятії.
Споріденими народами є тоджинці на сході Туві, цаатани на півночі Монголії та сойоти на заході Бурятії. Вважається, що так само, як і ці народи, тофалари були однією з гілок згадуваного вже великого народу, що виокремилася після Тофалари населяють вкриті тайгою північні схили Східного Саяну в басейні верхів'їв річок Бірюси, Уди, Кана, Ії, Гутари у декількох національних і напівнаціональних поселеннях.
Тофаларія розташована на південному заході Іркутської області Росії в межах Нижньоудинського району. Площа регіону становить 21 426 км², населення — 1 660 осіб (1989), з них тофи складають 37 %, а більшість населення становлять росіяни.
Тофи живуть у трьох населених пунктах: Алигджер (Тофаларське сільське поселення, 535 жителів), Нерха (232 жителів) та Верхня Гутара (417 жителя). Населення тофських сіл вказане за даними 2015 року[3]. Традиційним культурним тофаларським осередком вважається селище Алигджер. У 2002 році в цьому селі проживало 248 тофаларів.
Термин «маленький человек» - подлинный долгожитель в школьном и вузовском литературоведении. Сложился смысловой и эмоциональный стереотип, сопровождающий это выражение.