На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение:
ответ:
потому, что он был истинным казаком. и главным для него была родина.
в 1842 году н.в. гоголь написал повесть «тарас бульба», которая впоследствии вошла в его сборник «миргород». в повести николай васильевич показал в главном герое настоящего патриота, защитника родной земли. тарас бульба-истинный казак. весь его облик был «создан для бранной тревоги», он «отличался грубой прямотой своего нрава» и больше всего «любил простую жизнь казаков», поэтому запорожская сечь является для него настоящим домом, поэтому большую часть своего времени он проводит там, не торопясь к жене, и именно поэтому тотчас решает ехать на запорожье после приезда сыновей из киева домой, чтобы проверить остапа и андрия в их верности казачьей службе. тарас бульба любит своих детей, как и жена, но не понимает её, поскольку для него главное- быть настоящим воином, защитником, товарищем, патриотом, а не семьянином, поэтому жена «видела мужа в год два-три дня, и потом несколько лет о нём не бывало слуха». старый казак считал себя истинным защитником православия и не терпел роскоши и богатства в любом виде. относясь с недоверием ко всему новому, не любя учение, тарас понимает необходимость образования в условиях нового времени. именно с этой целью его сыновья были посланы в киевскую бурсу, где прошли обучение наукам. одинаково сильно любя своих сыновей, старый казак лучше понимает старшего остапа, для которого так же, как и для отца, главными являются узы товарищества. по мнению тараса бульбы: «нет уз святее так как породниться родством по душе, а не по крови, может один только человек». андрий предал узы товарищества и стал для отца врагом, а остап до конца остался верен своему долгу, и поэтому тарас чуть не погубил себя, пытаясь спасти не просто сына, а своего товарища. жизнь старого казака заканчивается трагически, на костре, но и здесь он ведёт себя как истинный герой, заботясь не об облегчении своей участи, а о жизни других казаков «но не костёр глядел тарас, не об огне он думал, которым собирались сжечь его; глядел он, сердечный, в ту сторону, где отстреливались казаки: ему с высоты всё было видно как на ладони». по силе и мощи тараса бульбу можно сопоставить с былинным богатырём, старый казак – само воплощение силы, и «разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая пересилила силу». в повести «тарас бульба» н.в. гоголь охарактеризовал в образе главного персонажа настоящего национального героя. для писателя самым важным явилась не обоснованность событий, а исполинская сила, богатырство главного героя, желание тараса бульбы защищать родину до последней капли крови.