2)Мир, мужество и труд олицетворяет Герда, асамодовольный мир - это замок снежной королевы.
1)Приключения Герды - это плод фантации автора. В поступках Герды мы видим "образцы стойкости, твердой воли и нежного сердца". Девочка отправляется искать названого брата Кая. Она преодолевает все трудности: находит выход из заколдованого садика старушки, в осенний холод идет без башмачков по земле, с ворона проникает во дворец. Потом она сумела смягчить сердце маленькой разбойницы, добраться до Лапландии, с молитвы побороть стражей ледяного дворца и согреть сердце Кая, растопить его лед.
К праздному миру в этой сказке можно было бы отнести принца и принцессу, но они находят в себе достаточно доброты, чтобы девочке. К миру труда можно было бы отнести бабушку и родителей Кая и Герды, которые жили в маленьком доме и своим трудом создавали особый мир и уют.
Объяснение:
3)Приключения Герды — это плод фантазии автора. В поступках Герды мы видим «образцы стойкости, твердой воли и нежного сердца» (С. Я. Маршак). Девочка отправляется искать названого брата Кая. Она преодолевает все трудности: находит выход из заколдованного садика старушки, в осенний холод идет без башмачков по земле, с ворона проникает во дворец. Потом она сумела смягчить сердце Маленькой разбойницы, добраться до Лапландии, с молитвы побороть стражей ледяного дворца и согреть сердце Кая, растопить в нем лед.
Відповідь:Закінчувалося насичене важливими подіями, але загалом досить спокійне XIX століття. Ніби в передчутті майбутніх історичних буревіїв людство переживало соціальні трагедії та морально-етичні потрясіння. Уже ніщо не могло врятувати суспільство від невідворотних випробувань. Людина за цих умов мала не втратити почуття власної гідності, не схилитися перед життєвими обставинами. Але ж чи є взагалі захист від долі, яка вже стоїть на порозі, яка вже постукала у двері?
Над цими та іншими питаннями почав замислюватися норвезький драматург Генрік Ібсен. Цій людині судилося бути останнім представником старої театральної системи. Глядачі його драм бачили в цих творах провість нової сучасної драми. Величезним був вплив драм Ібсена на театральний світ того часу. Наприклад, у Росії на межі століть Ібсен був дуже популярним драматургом. У Московському художньому театрі трупа Віри Комісаржевської поставила кілька його драм.
Драма Генріка Ібсена „Ляльковий дім” поставила перед широким загалом читачів і глядачів нелегкі питання. Драматург був людиною суворої, але щирої вдачі. Його завжди приваблювали відверті, гідні кохання люди, які вміють жертвувати заради інших не тільки своїм добробутом, а й самими собою. Ібсен першим підняв завісу над приватним життям окремої сім’ї. Це довелося зробити задля того, аби розібратися в механізмі подружнього і родинного щастя. Саме від цього, на думку драматурга, залежить доля світу.
Головна героїня „Лялькового дому” Нора бачить сенс свого життя в любові до близьких їй людей, тобто чоловіка та дітей. Жінка щиро вірить, що в її сім’ї панують лад і щастя, адже вона і чоловік по-справжньому кохають одне одного. Є в Нори і власна таємниця. Вісім років тому жінка підробила підпис свого померлого батька, щоб мати можливість позичити грошей у ділка Крогстада. Нора вчинила це заради того, щоб заплатити за лікування свого тяжко хворого чоловіка. Нора нічого не сказала про це в сім’ї. Згодом борг було віддано, а вдячності щасливій жінці було не потрібно. Таємниця Нори залишалася її радістю, доказом вірного кохання. Але біда вже стояла на порозі. Крогстад — людина досить невисоких моральних якостей — починає шантажувати Нору. Його мета — отримати шляхом шантажу видну посаду в банку Торвальда — чоловіка Нори. Лист Крогстада до Торвальда не тільки розкриває давню таємницю, але й з’ясовує, хто є хто. Дізнавшись про борг Нори, чоловік починає непокоїтися, адже за тих часів кожна добропорядна сім’я могла стати приводом для скандалів і пліток. До того ж Торвальд боїться за своє становище в банку. Він уже розмовляє з дружиною немов зі справжньою злочинницею: „О, яке страшне пробудження! Усі оці вісім років... вона, вона, моя радість, моя гордість... була лицемірка, брехлива... гірше... О, яка бездонна прірва бруду, потворності!” Торвальд несамовито бажає зберегти зов-нішню доброчинність. Дружина ніби перестає для нього існувати. Торвальд навіть збирається відсторонити Нору від виховання дітей. Ситуація вирішується довол зрозумівши, що він зробив непорядний вчинок, Крогстад відмовляється від своїх зазіхань, кажучи, що вже ніщо не загрожує Норі і Торвальду Хельмерам. Торвальд щасливий, але Нора вже не та. Жінка збагнула, що, прагнучи щастя в сімейному житті, вона принесла тяжку жертву: лишилася почуття власної гідності. Нора відчуває себе лялькою в руках чоловіка. Дім, побудований на брехні, не може бути справжнім домом: мов ляльковий будинок, він падає після першого наступу злої долі. Нора збирається піти з дому. На запитання занепокоєного Торвальда, чи повернеться вона, жінка з рішучістю відповідає: „Для цього повинно статися чудо із чудес, щоб співжиття насправді стало шлюбом”. Чоловік намагається втримати Нору, нагадуючи про так званий „обов’язок перед чоловіком і дітьми”. У відповідь він чує те, на що взагалі не чекав. Нора відповідає, що вона не тільки мати сім’ї, а „передусім людина, так само, як і ти, — або, принаймні, повинна стати людиною”.
Своїм твором „Ляльковий дім” Генрік Ібсен зробив кілька важливих драматургічних і соціально-психологічних відкриттів. На протязі XX століття тривала боротьба за повноцінну участь жінки в усіх сферах життя, а європейський театр пішов шляхом, накресленим норвезьким драматургом. А сімейна драма і сьогодні залишається найпопулярнішим літературним жанром.
Пояснення:
М. Ю. Лермонтова часто черпал идеи для своих произведений из устного народного творчества. В двадцать два года он создал «Песню про царя Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова», по стилю она похожа на народный сказ. В поэме автор описывает жизненный случай. В жену молодого купца Степана Калашникова влюбился царский опричник Кирибеевич. Он подстерег Алену Дмитревну на улице и стал при всем честном народе обнимать и целовать, соблазнять дорогими подарками. Люди смотрели из окон и смеялись. Калашников, узнав про позор жены, решил биться с обидчиком в кулачном бою, чтобы защитить ее честь. На бою присутствовал сам царь Иван Васильевич. Купец славился своей силой и легко победил Кирибеевича ударом в висок. Этот удар оказался смертельным, что сильно разгневало царя. Но когда он спросил Калашникова, за что тот убил его слугу, купец промолчал. Он молчал, чтобы не выдать на позор имя своей жены. И царь приказал его казнить. Так Лермонтов с большим мастерством превратил обычную бытовую ситуацию в историю любви, полную драматизма. Купец Калашников благородно защищал честь своей жены. Кроме него, у Алены-то и защитников больше не было. Отец и мать ее умерли, старший брат пропал без вести в чужой стороне, а младший — совсем кроха. И только Степан так любил жену, что ради нее расстался со своей жизнью, лишь бы второй раз не опозорить ее доброе имя. На плаху он взошел без страха, полный решимости, что гибнет за правое дело. Ведь честь и человеческое достоинство он ставил превыше всего. И даже в последние секунды жизни он думал не о себе, а о семье, приказав людям заботиться о своих детях. Люди были восхищены смелостью купца и часто посещали его могилу. «Пройдет старый человек — перекрестится, пройдет молодец — приосанится, пройдет девица — пригорюнится» — этими строчками Лермонтов выразил свое отношение к поступку купца Калашникова. Таким образом, даже приняв смерть, герой поэмы одержал победу над бесчестием, не дав опозорить свою любимую женщину. Это поступок настоящего мужчины.
Объяснение: