— 1900 — родился;
— 1904 — потерял отца;
— 1908 — поступил в школу братьев-христиан Св. Варфоломея;
— 1912 — первый полет со знаменитым летчиком Габриэлем Вроблевки;
— 1914 — поступает в колледж Мористов (Фрибур, Швейцария);
— 1919 — поступает вольным слушателем в Академию изящных искусств на архитектурный факультет;
— 1921 — призывается в армию (второй полк истребительной авиации. Странсбург);
— 1922 — получает звание младшего лейтенанта;
— 1923 — первая авиакатастрофа;
— 1924 — написал роман «Летчик»;
— 1926 — становится пилотом французской авиакомпании «Аэропосталь»;
— пишет первый роман «Южный портовый»;
— 1929 — поступает на высшие авиационные курсы морского флота (Брест);
— издается «Южный портовый»;
— 1930 — получает звание кавалера ордена «Почетного Легиона»;
— пишет «Ночной полет»;
— женится на латино-американке Консуэле Сунсин;
— 1931 — «Аэропосталь» объявлен банкротом, Экзюпери работает пилотом на почтовой линии Франция-Южная Америка;
— издается «Ночной полет»;
— получает литературную премию «Фемина»;
— 1932 — работает летчиком-испытателем в компании «Патекоэра»;
— вторая авиакатастрофа;
— 1935 — как корреспондент французской газеты «Пари-Суар» посещает СССР, о чем в последствии пишет несколько очерков;
— третья авиакатастрофа в Ливийской пустыне при перелете Париж-Сайгон;
— 1936 — посещает Испанию во время гражданской войны в качестве военного репортера от газеты «Энтрансижан»;
— 1938 — перебирается в Нью-Йорк, начинает работу над «Планетой людей»;
— четвертая авиакатастрофа при перелете Нью-Йорк — Огненная Земля (Южная Америка);
— 1939 — идет добровольцем на войну;
— получает награду «Военный крест» за хорошую службу в аэрофоторазведке;
— 1941 — переехал жить в Нью-Йорк;
— 1942 — написал свое самое лучшее произведение — «Маленький принц»;
— 1943 — был зачислен в воздушно-военные силы «Сражающейся Франции», начал полеты на «Лейтинге» Р-38;
— был опубликован «Маленький принц»;
— Экзюпери написал «Письмо заложнику» — монолог посвященный его другу — Леону Варту;
— 1944 — разбился во время разведывательного полета над Марселе.
Відповідь:
Чи можна визначити підвела лося віра в людей?Можно.
Це могутній старий звір, лісовий красень, який колись жив у дикій тайзі, а потім потрапив до заповідника. Хоча він і звик до людей, які його годували, а одного разу навіть врятували від вовчої зграї, але все одно був завжди насторожі. У нього жила пам’ять про життя у дикій тайзі і про всі ті небезпеки, які чекали там на нього.Хоч яким обережним не був лось, але і з ним трапилася біда.
Пояснення:
Чи завжди можна вказати причини, що породжують добро і зло? На ці питання, мабуть, ніколи не буде однозначної відповіді. Можливо, тому їх розглядають у своїх творах багато різних письменників світу. Серед них — і український митець Євген Гуцало.
Героєм його невеликого оповідання «Лось» є саме ця велика й красива тварина, що живе у наших лісах. Лось був старий, тому, мабуть, він і провалився в ополонку. Він спробував вибратися, та марно. Лось «усіма чотирма ногами спробував доштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і він вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу».
Тварина могла б загинути, якб
и не два брати-підберезники. Вони були на березі річки і побачили великого старого лося, що борсався в ополонці. Хлопчиків вразив розпач, який «струменів увсебіч» з очей лісового велетня. Ризикуючи життям, хлопчики до лосеві. Старший з братів прорубав сокирою кригу навколо лося і той зміг вибратися.
Та, виявляється, добро і зло у житті йдуть поруч. На жаль… Діти до тварині, а дорослий дядько Шпичак убив лося.
Хочеться запитати Шпичака про те, для чого він це зробив. Невже він помирав з голоду? Ні. Просто чоловік давно полював на тварину, хотілося здолати такого красеня, роги його продати, м’яса скуштувати. Ось якою може бути людська жорстокість.
Сподіваємося, що брати-підберезники розкажуть цю історію жителям села, і Шпичака буде покарано. Адже не може зло перемогти. Бо тоді скінчиться життя