Характеристика хлопчика-зірки: пихатий, зарозумілий; той, що не складе собі ціни, бездушний – позбавлений співчутливого ставлення до людей; байдужий, холодний.
Пётр Гринёв – герой повести «Капитанская дочка», от имени, которого ведётся повествование. Образ Гринёва – продолжение темы рядового человека, «ничтожного героя», начатой в 1830 году «Домиком в Коломне» и «повестями Белкина». Сын симбирского помещика, много лет безвыездно живущего в своём имении, Пётр Андреевич Гринёв рос и воспитывался в обстановке провинциально-поместного быта, проникнутого простонародным духом. Окрашенные иронией картины его детства, образования, воспитания стоят порой на грани карикатуры и несколько напоминают знаменитую комедию Фонвизина. Да и сам герой признаётся, что рос «недорослем».
Негору мав років десь із сорок. Це був чорнявий, сухорлявий, моторний, середній на зріст і, певно, дужий чоловік. Чи мав він якусь освіту? Мабуть, так, це видно було із зауважень, які часом прохоплювались у нього. Він ніколи не говорив ні про своє минуле, ані про свою родину. Звідки він прибув, де жив доти, чим займався — ніхто не знав. Ніхто не знав і його планів на майбутнє. Він тільки висловив якось намір висісти на берег у Вальпараїсо. Це був дивний чоловік. В усякому разі він, напевно, не був моряком. Він розумівся на морських справах не більше за першого-ліпшого кока, який значну частину свого життя проплавав у морі. Однак на морську хворобу він не слабував, а це вже неабияка перевага для корабельного кухаря.
Характеристика хлопчика-зірки: пихатий, зарозумілий; той, що не складе собі ціни, бездушний – позбавлений співчутливого ставлення до людей; байдужий, холодний.