А1. В каком предложении подчинение придаточных последовательное? 1) Я хорошо помню, как мы шли по тропинке, как она постепенно стала петлять, как я нашёл грибное место и отстал от друзей. 2) Чтобы не было возможности злоупотреблять властью, необходим такой порядок вещей, при котором различные власти могли бы взаимно сдерживать друг друга. 3) Было уже совсем темно, когда мы добрались до лагеря, чтобы переночевать и утром двинуться дальше. 4) В ту же ночь приехал я в Симбирск, где должен был пробыть сутки для закупки нужных вещей, что и было поручено Савельичу.
А2. В каком предложении знаки препинания расставлены неправильно? 1) Чем выше статус, тем большими правами наделяется его обладатель и тем больший круг обязанностей на него возлагается. 2) Выступая с первой публичной речью 17 января 1895 года Николай II заявил, что будет охранять основы самодержавия так же твёрдо и неуклонно, как это делал его «незабвенный покойный родитель». 3) Хорошо быть уверенным, что, если нужно, тебе Я должен был нанять быков, чтобы втащить мою тележку на эту проклятую гору, потому что была уже осень и гололедица.
А3. В каком варианте ответа правильно указаны все цифры, на месте которых в предложении должны стоять запятые: «Мне стало ясно (1) что (2) когда я выйду из себя (3) то сдержаться не смогу». 1) 1, 2 2) 1, 3 3) 2, 3 4) 1, 2, 3
А4. В каком предложении надо поставить только одну запятую? (Знаки препинания не расставлены.) 1) Я не мог не признаться в душе что поведение моё в симбирском трактире было глупо и чувствовал себя виноватым перед Савельичем. 2) Каждый раз когда приближалась осень начинались разговоры о том что много в природе устроено не так как нам хотелось. 3) Вопрос о том почему совершаются преступления и проступки людей изучался издревле. 4) Не поймёшь кто с кем говорит и кто кому отвечает.
В1. Напишите вид подчинения придаточных в данном предложении: «Пока свободою горим, Пока сердца для чести живы, Мой друг, отчизне посвятим Души прекрасные порывы!»
С1. Определите, какие художественные приёмы использованы в этом фрагменте стихотворения А. С. Пушкина (см. задание В1). Напишите, какую роль они играют.
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Як зазначив Стефан Малларме, все єство поетів заполонила думка про Книгу, де було б “орфічне потрактування Землі, справжнє призначення поета і найвища мета літературного дійства – бути знаряддям Духу”. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу.
З глибокої давнини людині притаманне символічне розуміння світу. Одна концепція символу склалася лише в епоху романтизму – у творах І.Канта, Ф.Крейцера, Й.-В.Гете, Ф.Шиллінга. Німецькі романтики зробили вагомий внесок у розвиток теорії, показавши багатозначність символу, його здатність втілювати “ загальну Ідею”.
Відлуння німецької романтичної філософії символу досягло і Франції.
Французька романтична лірика середини ХІХ ст. підготувала перехід до якісно нового етапу літератури – символізму, який став результатом поступового розвитку мистецтва.
Як літературна течія символізм сформувався у французькій поезії 70-80 років ХІХ ст. і розвивався до початку ХХ ст. Історію французького символізму поділяють на три етапи. Перший – 70-ті –друга половина 80-х років ХІХ ст. – період становлення напряму. У цей час С.Малларме організував літературний салон для молодих поетів, які шукали у віршах засоби розкриття “цілісних емоцій” та навіювання настроїв. У 1886 році була опублікована стаття Ж.Мореаса “Літературний маніфест. Символізм”, яка містила програму нової течії в ліриці. Поетичні відкриття збагачували твори П.Верлена, С.Малларме, А.Рембо та інших ліриків Франції.
Символізм активно розвивався протягом другого етапу у 80-90-ті роки. Період підйому засвідчили твори Ф.Вьєле-Гріффене, А. де Реньє, Е.Рейно, Е.Верхарна, Ш.Моріса, С.Малларме, Г.Кана, М.Метерлінка.
У третій період відбувається спад символізму, символістський рух у Франції поступово згасає. Хоча у цей час багато письменників ще активно працювали, але етстетика символістів уже не задовольняла письменників, які шукали нових форм. Французький символізм був значною яскравою і цікавою епохою в поезії з неповторними художніми відкриттями і лутературними знахідками.
Французькі символісти проголосили існування кількох світів: реального ( об’єктивного), духовного ( суб’єктивного) та ідеального ( світу вічних ідей). На їхню думку, матеріальна природа – лише оболонка для духовної субстанції, яку має звільнити поет, щоб спрямувати її на пошук вічної Ідеї, Краси та Гармонії.
Одним з найважливіших принципів символістської поезії є сугестія (лат. suggestio – натяк, навіювання). Французькі символісти започаткували створення таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам. Поети не виказували своєї думки безпосередньо, нічого не з’ясовували до кінця, не робили висновків і тим більше не повчали. Вони давали змогу читачам самим “домислити і завершити написане”.