Мольєр у своїй дуже смішній і повчальній комедії "Міщанин-шляхтич" блискуче показав, що бути шляхетною та належити до знаті не є одним та тим самим. Історія бідолашного пана Журдена, що переплутав одне с іншим, тому яскравий приклад. Журден так хотів стати дворянином, що втратив і здоровий глузд, і добре ім'я, і честь з гідністю.
Пан Журден став посміховиськом. Над ним сміялися, його використовувати у своїх корисливих цілях інші - і дворяне, і вчителі, яких він наймав і яким платив чималі гроші, і навіть ремісники. У цьому всі вони дуже схожі: і граф Дорант, що без сорому брав у Журдена гроші у борг і не віддавав, і кравець, який переконував Журдена, що "усі дворяне таке носять", і той вірив.
Дорант бур графом, але чи був він шляхетним? Звісно ж, ні. Бо шляхетність не є чимось, що дається від народження: шляхетною людина стає... або не стає.
Журден так і не отримав жаданого дворянства. Замість цього, він позбувся і грошей, і репутації. Навряд чи дворянство варте цього. Я вважаю, гарна людина у любому статусі буде гарною, а підла - завжди залишиться підлою, до якої вестви населення вони б не належали.
Вечер – самое загадочное время суток. Это уже не день, солнышко почти скрылось. Но еще не ночь, потому что не наступила полная тьма. Это переходный этап между днем и ночью, таинственные несколько часов, которые кого-то вдохновляют, кого-то загоняют в сон. В это время детей укладывают спать, уставшие родители наконец-то могут посвятить время себе и домашним делам. Улицы постепенно пустеют от малышей, наполняясь молодежью, которая планирует весело провести время.
Солнце медленно скатывается к горизонту, на землю падают сумерки. Безумный день подходит к концу. Спешат домой люди. Кто-то бежит с работы, кто-то с тренировки, кто-то возвращается с дополнительных курсов, а кто так и сидит дома.
Объяснение:
