Відповідь:
Чарівна ніч перед Різдвом в однойменній повісті М. Гоголя починається з фантастичної події. Із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. Там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. Чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. І тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. Навіть дорогу до шинку важко було знайти.
Досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я Солоха. Вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. Чорт слідом за Солохою через пічну трубу проникнув до хати.
Чого тільки не буває у святкову ніч! То ж і коваль Вакула мандрує з Диканьки до Петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої Оксани черевички самої цариці. Зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.
А яке ж свято обходиться без жартів і сміху! Сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. Сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до Солохи на вогник. Ніхто з Солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані Чуб — не хотіли, щоб їх там хтось бачив. То ж Солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. І такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!
Сміється читач і над пузатим Пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний б. Він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. А вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот Пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.
У ніч перед Різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. Замість того, щоб дошкулити Вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.
Повість М. Гоголя "Ніч перед Різдвом" входить до першої збірки письменника "Вечори на хуторі біля Диканьки". В цих повістях автор змалював милу його серцю Україну, де він народився та виріс. У них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.
Пояснення:
Тургенев всей душой ненавидел крепостное право и боролся с ним, как мог. Рассказ «Муму» посвящен именно этому. В нем описана тяжелая подневольная судьба крепостных. Ни один из этих людей не мог распоряжаться своей жизнью, а вынужден был исполнять все приказы и прихоти помещика.
Главным героем произведения стал дворник Герасим. От природы он был глухонемым. В своей деревне, откуда барыня забрала его в Москву, мужик жил одиноко и считался одним из лучших работников. Новое житье в столице не понравилось Герасиму. Ведь эта работа показалась ему шуткой по сравнению с тяжелым крестьянским трудом. Его одолевала тоска по родной деревне.
Но со временем Герасим начал привыкать к новым условиям. Ему полюбилась молчаливая и кроткая прачка по имени Татьяна. Однако барыня распорядилась выдать женщину замуж за Капитона Климова и отправила их в деревню. Это нанесло Герасиму серьезный удар. Он решил проводить Татьяну до заставы, а потом долго ходил вдоль реки.
Вдруг дворник заметил, что в воде возле берега что-то плещется. Это тонула маленькая собачонка. Герасим приютил собачку и очень нежно о ней заботился. Имя своей питомице он дал Муму. Собака привязалась к дворнику, и остальные слуги в доме тоже ее полюбили. Так они прожили год.
Герасим даже стал понемногу радоваться своей судьбе. Но однажды Муму попалась на глаза барыне. Поначалу собака ей понравилась, но после того, как та облаяла барыню, отношение к ней изменилось. Хозяйка потребовала избавиться от животного.
Как ни старался дворник прятать свою любимицу от людей, ему, к сожалению, это не удалось, и с собакой пришлось расстаться. Поняв, что Муму так или иначе уничтожат, он решил сделать это сам. Потеря всего, что он любил, толкает Герасима на отчаянный шаг: он покидает дом в Москве самовольно и уходит к себе домой, в деревню.
........................