Цитатный план . I «И тут есть же какое-нибудь сходство, я так рассуждаю» . 1. «Что ж я не вижу моей невесты? » а) « … не пора ли ей сказать, что выдают её замуж? » б) «Неужели тебе эта девчонка так понравилась? » в) «Нет, мне нравится не девчонка… И не деревеньки, а то, что в деревеньках-то ее водится и до чего моя смертная охота. Люблю свиней, сестрица… » г) «… да отчего же я к свиньям-то так сильно пристрастился? » 2. «Ба! так я вижу, что сегодни сговору-то вряд и быть ли» . а) «Десять тысяч! » б) «Её наследницею! » в) «Ну, сестрица, скоряй же по рукам» . г) «Да хоть пять лет читай, лучше десяти тысяч не дочитаешься» . д) «Все меня одного оставили. Пойти было прогуляться на скотный двор» . II «Не будь я Тарас Скотинин, если у меня не всякая вина виновата» . 1. «… я не челобитчик» . а) «Хлопотать я не люблю, да и боюсь» . б) «…я… всякий убыток, чем за ним ходить, сдеру с своих же крестьян, так и концы в воду» . 2. «… весь околоток говорит, что ты мастерски оброк собираешь» . 3. «… поучу вас, поучу, лишь жените меня на Софьюшке» . III «Ты будешь жить со мною припеваючи» . 1. «Десять тысяч твоего доходу! …да я на них всех свиней со бела света выкуплю… » 2. «… все затрубят: в здешнем-де околотке и житье одним свиньям» . 3. «… коли у меня теперь… для каждой свинки клевок особливый, то жене найду светелку» . IV «Я Тарас Скотинин, в роде своем не последний» . 1. «Род Скотининых великий и старинный. Пращура нашего ни в какой герольдии не отыщешь» . 2. «У меня такой обычай: кто вскрикнет – Скотинин! А я ему: я! » 3. «Я сам служивал в гвардии и отставлен капралом» . 4. «У меня такой обычай, как что заберу в голову, то из нее гвоздем не выколотить» . 5. «У меня, слышь ты, что вошло в ум, тут и засело» . 6. «Нет, сестра! Я и своих поросят завести хочу. Меня не проведешь» . 7. «… с Скотининым развяжешься не скоро» . V «… сестрица ваша прочит ее за сынка своего» . 1. «Всякий женись на своей невесте. Я чужу не трону, и мою чужой не тронь же» . а) «Как! Племяннику перебивать у дяди! » б) «Всякий женись на своей невесте. Я чужу не трону, и мою чужой не тронь же» . 2. «Ну, будь я свиной сын, если я не буду ее мужем или Митрофан уродом» . 3. «Отвяжись, сестра! Дойдет дело до ломки, погну, так затрещишь» . VI «Это я, сестрин брат» . 1. «Я? Я отроду ничего не читывал, сестрица! Бог меня избавил этой скуки» . 2. «… ученье вздор… О грамоте никто от него (дяди Вавилы Фалелеича и не слыхивал, ни он ни от кого слышать не хотел: а какова была голоушка! » VII «Прямой ты Скотинин» . 1. «Да разве дворянин не волен поколотить слугу, когда захочет? » 2. «Не забудь, однако ж, повестить всем Скотининым, чему они подвержены» . 3. «Как друзей не остеречь! Повещу им, чтоб они людей. . Хоть не трогали».
«Краса врятує світ» - ось найвідоміший афоризм, що стосується краси. І ми всі його знаємо. Але мені здається, він дещо неточний. Краса не просто врятує світ коли-небудь, вона вже багато разів його врятовувала. Людей у складних життєвих ситуаціях надихали шедеври мистецтва, природа або якась прекрасна людина поруч із ними. Чоловіки закохувались у прекрасних жінок та чинили заради них героїчні вчинки. Випадково побачена краса, почуті вірші, повертала людей до життя на війні, серед потворних явищ.Але ще потрібно з’ясувати, яка краса справжня?
Ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. Хлопці купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали та намагаються бути у спортивній формі. Дівчата роблять таке саме, тільки ще накладають макіяж, купують багато прикрас. Всі дівчата хочуть модні спіднички та курточки, та ще й щоб зачіска була стильна. Щоб усі подруги заздрили!
Мені теж подобаються красиві, гарно вбрані люди, і я теж намагаюся приєднатися до них. Але не з усіма з них мені хочеться дружити. Я ще недовго живу на світі, але вже знаю, що навіть найкрасивіша дівчина або хлопець можуть виявитись підлими, боягузливими, нечесними, а часто в них ще й «зіркова хвороба». До того ж краса не гарантує щастя на все життя. Люди навіть роблять пластичні операції, щоб покращити свою зовнішність, і вважають, що інші полюблять їх за це. Усі люди прагнуть того, щоб добре виглядати, і часто забувають, що зле, пихате та похмуре обличчя не врятує жоден макіяж чи стильні окуляри. Від такої людини хочеться відвернутися. Або просто ти її: «Навіщо ти так старанно малювала губи та зачісувалась, якщо вся твоя сутність просто вилазить назовні?»
Я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. У найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. Також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам та частує їх пиріжками. Навіть якщо її зовнішність, вибачте, вже далека від модельної. У іскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. У картині геніального художника, яка виставлена в музеї, у пісні та музиці. Краса - це те, що покращує людям життя, дарує їм радість. У різних народів різне розуміння краси людини. Хтось вважає, що гарні люди мають бути стрункі, комусь подобаються повненькі «пампушки». У деяких диких племен красуні та красені взагалі покривають все тіло татуюванням та вставляють у нижню губу таріль!
Але справжню красу людини, я вважаю, можна побачити по тому, що написано на її обличчі. Якщо там радість життя, бажання добра, готовність до це і є краса. Обличчя такої людини начебто світиться зсередини. І неначе уся краса, яка є у зовнішньому світі, зібрана та іскриться у їхніх очах. І яка б не була їхня зовнішність, такі люди стають привабливими для оточуючих. Шукайте їх – це і є насправді красиві люди, і саме вони врятують світ.
. I «И тут есть же какое-нибудь сходство, я так рассуждаю» .
1. «Что ж я не вижу моей невесты? »
а) « … не пора ли ей сказать, что выдают её замуж? »
б) «Неужели тебе эта девчонка так понравилась? »
в) «Нет, мне нравится не девчонка… И не деревеньки, а то, что в деревеньках-то ее водится и до чего моя смертная охота. Люблю свиней, сестрица… »
г) «… да отчего же я к свиньям-то так сильно пристрастился? »
2. «Ба! так я вижу, что сегодни сговору-то вряд и быть ли» .
а) «Десять тысяч! » б) «Её наследницею! »
в) «Ну, сестрица, скоряй же по рукам» .
г) «Да хоть пять лет читай, лучше десяти тысяч не дочитаешься» .
д) «Все меня одного оставили. Пойти было прогуляться на скотный двор» .
II «Не будь я Тарас Скотинин, если у меня не всякая вина виновата» . 1. «… я не челобитчик» .
а) «Хлопотать я не люблю, да и боюсь» .
б) «…я… всякий убыток, чем за ним ходить, сдеру с своих же крестьян, так и концы в воду» .
2. «… весь околоток говорит, что ты мастерски оброк собираешь» .
3. «… поучу вас, поучу, лишь жените меня на Софьюшке» .
III «Ты будешь жить со мною припеваючи» .
1. «Десять тысяч твоего доходу! …да я на них всех свиней со бела света выкуплю… »
2. «… все затрубят: в здешнем-де околотке и житье одним свиньям» . 3. «… коли у меня теперь… для каждой свинки клевок особливый, то жене найду светелку» .
IV «Я Тарас Скотинин, в роде своем не последний» .
1. «Род Скотининых великий и старинный. Пращура нашего ни в какой герольдии не отыщешь» .
2. «У меня такой обычай: кто вскрикнет – Скотинин! А я ему: я! »
3. «Я сам служивал в гвардии и отставлен капралом» .
4. «У меня такой обычай, как что заберу в голову, то из нее гвоздем не выколотить» .
5. «У меня, слышь ты, что вошло в ум, тут и засело» .
6. «Нет, сестра! Я и своих поросят завести хочу. Меня не проведешь» . 7. «… с Скотининым развяжешься не скоро» .
V «… сестрица ваша прочит ее за сынка своего» .
1. «Всякий женись на своей невесте. Я чужу не трону, и мою чужой не тронь же» .
а) «Как! Племяннику перебивать у дяди! »
б) «Всякий женись на своей невесте. Я чужу не трону, и мою чужой не тронь же» .
2. «Ну, будь я свиной сын, если я не буду ее мужем или Митрофан уродом» .
3. «Отвяжись, сестра! Дойдет дело до ломки, погну, так затрещишь» .
VI «Это я, сестрин брат» .
1. «Я? Я отроду ничего не читывал, сестрица! Бог меня избавил этой скуки» .
2. «… ученье вздор… О грамоте никто от него (дяди Вавилы Фалелеича и не слыхивал, ни он ни от кого слышать не хотел: а какова была голоушка! »
VII «Прямой ты Скотинин» .
1. «Да разве дворянин не волен поколотить слугу, когда захочет? »
2. «Не забудь, однако ж, повестить всем Скотининым, чему они подвержены» .
3. «Как друзей не остеречь! Повещу им, чтоб они людей. . Хоть не трогали».