Баладу Кіплінг написав у стилі так званих «прикордонних балад», характерних для англійської літератури. У них знайшли вiдбиток народнi тлумачення iсторичних подiй, зокрема, воєн мiж Англiєю й Шотландiєю. В основу балади покладений реальний випадок, який стався на північно-західному кордоні Британської Індії. Місцевий «абрек» Камаль із дванадцятьма бійцями вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін. Він наздогнав Камаля. Відбувся поєдинок не на життя, а на смерть. Кожний зумів побачити сміливість іншого. Усе закінчилося мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на дружбу, стали братами по духу. Географічні назви та імена була змінені, а достовірність подій збережена. Вперше балада була надрукована у грудні 1889 році.
У баладі розповідається про зіткнення двох чоловіків, які представляють дві ворожі сили, і водночас про протистояння Сходу і Заходу.
Немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, адже світ різнобарвний і багатоликий, і завдання справжньої людини — бути толерантним, поважати це розмаїття. Можна подолати протистояння різних ідей, якщо люди будуть поважати один одного і дотримуватися законів честі. Ідея балади висловлена у словах "той, хто вчора ворогом був, сьогодні товариш нам!" Герої протиставлені один одному. Камаль емоційний і гарячкуватий. Полковничий син урівноважений і стриманий.Та виявилось, що між героями більше спільного, ніж відмінного. Вони сміливі, не бояться ризику і дотримуються кодексу честі. Полковничий син не може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не може вбити відчайдушно хоробру людину. Полковничий син, дотримуючись законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам.
Твір відповідає вимогам жанру "балада": наявний історико-героїчний зміст; сюжет напружений, динамічний. Сюжет побудований на зіткненні різних характерів і нагадує невеликий драматичний твір. «Балада про Схід і Захід» - це віршований, ліро-епічний твір невеликого обсягу. У ньому Кіплінг зосереджує увагу на моральні проблеми. Розв'язка для всіх є несподіваною.
Брачный союз Бориса Пастернака и Евгении Лурье было довольно странным и непредсказуемым. Трудно представить, что могло в течение почти 10 лет связывать таких разных людей. Тем не менее, поэт вспоминает эти годы жизни как одни из самых светлых и счастливых. И это несмотря на то, что его супруга оказалась далеко не самой идеальной хозяйкой, взвалив на своего избранника все вопросы, связанные с ведением домашнего хозяйства. Евгения Лурье была художницей, импульсивной, очень талантливой и при этом непредсказуемой. Она не отличалась устойчивой психикой, постоянно устраивала скандалы и совершенно не интересовалась воспитанием единственного сына, который вырос фактически на руках у отца. Но именно этой капризной и глубоко несчастной в душе женщине Борис Пастернак посвятил стихотворение «Нежность», написанное в 1928 году.Умение поэта органично сочетать простые бытовые вещи и возвышенные чувства нашла отражение во многих его произведениях. Именно по этой причине антураж, в котором развиваются события данного стихотворения, может подойти и для любой современной квартиры. Но с условием, что в ней царит особая атмосфера любви, благодаря чему даже обычные занавески становятся грозным оружием, надежно защищая домашний очаг от подступающей тьмы. Тепло, уют, особая атмосфера покоя и умиротворения – все это создает удивительный контраст с тем, что происходит на улице. Там, по определению поэта, снуют «люди – манекены», у которых в душе перемешаны такие противоречивые чувства, как «страсть с тоской». Бросаясь из одной крайности в другую, они не могут понять, что же происходит на самом деле. И это вызывает в душе поэта чувство сострадания. Ведь сам автор знает, что от страсти до тоски – один шаг, но при этом он умело балансирует на грани столь противоречивых чувств. Ему хорошо знакомы «бегство и погоня, трепет и полет», однако все это тонет во всепоглощающей нежности, которую поэт испытывает к своей избраннице. И это чувство для него является настолько естественным и простым, что не требует какого-либо объяснения. Свою нежность пастернак сравнивает с необузданной страстью, «точно рвет поводья лошадь в мундштуке». Но это нисколько не пугает автора, который убежден, что не нужно сдерживать свои эмоции, если они носят позитивную окраску. Пастернак еще не догадывается о том, что в брачном союзе один человек всегда любит сильнее, чем другой, и ждет ответных чувств от супруги, не предполагая, что творчество интересует ее гораздо сильнее, чем семья.
Брачный союз Бориса Пастернака и Евгении Лурье было довольно странным и непредсказуемым. Трудно представить, что могло в течение почти 10 лет связывать таких разных людей. Тем не менее, поэт вспоминает эти годы жизни как одни из самых светлых и счастливых. И это несмотря на то, что его супруга оказалась далеко не самой идеальной хозяйкой, взвалив на своего избранника все вопросы, связанные с ведением домашнего хозяйства. Евгения Лурье была художницей, импульсивной, очень талантливой и при этом непредсказуемой. Она не отличалась устойчивой психикой, постоянно устраивала скандалы и совершенно не интересовалась воспитанием единственного сына, который вырос фактически на руках у отца. Но именно этой капризной и глубоко несчастной в душе женщине Борис Пастернак посвятил стихотворение «Нежность», написанное в 1928 году.Умение поэта органично сочетать простые бытовые вещи и возвышенные чувства нашла отражение во многих его произведениях. Именно по этой причине антураж, в котором развиваются события данного стихотворения, может подойти и для любой современной квартиры. Но с условием, что в ней царит особая атмосфера любви, благодаря чему даже обычные занавески становятся грозным оружием, надежно защищая домашний очаг от подступающей тьмы. Тепло, уют, особая атмосфера покоя и умиротворения – все это создает удивительный контраст с тем, что происходит на улице. Там, по определению поэта, снуют «люди – манекены», у которых в душе перемешаны такие противоречивые чувства, как «страсть с тоской». Бросаясь из одной крайности в другую, они не могут понять, что же происходит на самом деле. И это вызывает в душе поэта чувство сострадания. Ведь сам автор знает, что от страсти до тоски – один шаг, но при этом он умело балансирует на грани столь противоречивых чувств. Ему хорошо знакомы «бегство и погоня, трепет и полет», однако все это тонет во всепоглощающей нежности, которую поэт испытывает к своей избраннице. И это чувство для него является настолько естественным и простым, что не требует какого-либо объяснения. Свою нежность пастернак сравнивает с необузданной страстью, «точно рвет поводья лошадь в мундштуке». Но это нисколько не пугает автора, который убежден, что не нужно сдерживать свои эмоции, если они носят позитивную окраску. Пастернак еще не догадывается о том, что в брачном союзе один человек всегда любит сильнее, чем другой, и ждет ответных чувств от супруги, не предполагая, что творчество интересует ее гораздо сильнее, чем семья.
Баладу Кіплінг написав у стилі так званих «прикордонних балад», характерних для англійської літератури. У них знайшли вiдбиток народнi тлумачення iсторичних подiй, зокрема, воєн мiж Англiєю й Шотландiєю. В основу балади покладений реальний випадок, який стався на північно-західному кордоні Британської Індії. Місцевий «абрек» Камаль із дванадцятьма бійцями вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін. Він наздогнав Камаля. Відбувся поєдинок не на життя, а на смерть. Кожний зумів побачити сміливість іншого. Усе закінчилося мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на дружбу, стали братами по духу. Географічні назви та імена була змінені, а достовірність подій збережена. Вперше балада була надрукована у грудні 1889 році.
У баладі розповідається про зіткнення двох чоловіків, які представляють дві ворожі сили, і водночас про протистояння Сходу і Заходу.
Немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, адже світ різнобарвний і багатоликий, і завдання справжньої людини — бути толерантним, поважати це розмаїття. Можна подолати протистояння різних ідей, якщо люди будуть поважати один одного і дотримуватися законів честі. Ідея балади висловлена у словах "той, хто вчора ворогом був, сьогодні товариш нам!" Герої протиставлені один одному. Камаль емоційний і гарячкуватий. Полковничий син урівноважений і стриманий.Та виявилось, що між героями більше спільного, ніж відмінного. Вони сміливі, не бояться ризику і дотримуються кодексу честі. Полковничий син не може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не може вбити відчайдушно хоробру людину. Полковничий син, дотримуючись законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам.
Твір відповідає вимогам жанру "балада": наявний історико-героїчний зміст; сюжет напружений, динамічний. Сюжет побудований на зіткненні різних характерів і нагадує невеликий драматичний твір. «Балада про Схід і Захід» - це віршований, ліро-епічний твір невеликого обсягу. У ньому Кіплінг зосереджує увагу на моральні проблеми. Розв'язка для всіх є несподіваною.
Объяснение: