Объяснение:
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
1. Софіївський собор
2. Дзвіниця
3. Будинок митрополита
4. Трапезна
5. Братський корпус
6. Бурса
7. Консисторія
8. Південна в'їзна башта
9. Брама Заборовського
10. Келії
11. Меморіальний знак на честь бібліотеки XI ст.
12. Каса музею
13. Кіоск сувенірів
Пам'ятки архітектури
Інші будівлі
Маршрут екскурсії
Теги: план Софії Київської, Софія Київська план заповідника, Софіївський музей
пересказ:
Земля наших предків напрочуд багата. Це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. Недарма ми, нащадки тисячоліття історії України, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. Один з них – це собор Софія Київська, що розташований у центрі нашої столиці.
Софія Київська або Софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису ХІ-ХVІІІ століть. Народилася вона ще за часів існування Київської Русі, але упродовж століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. Собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. У його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. Тут затверджували навіть політичні угоди. У соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. Без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. Білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.
Фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. Особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням Богоматері. Її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. Також у техніці мозаїки виконані зображення Христа та Марка Євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.
Довгою і складною є історія Софії Київської, так само, як і історія нашої країни. І коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.
Мозаїки та фрески Cофіївського Собору
Віртуальний тур по территорії заповідника
__
Національний
В плену герои тоже по-разному себя ведут. Когда татары сказали им о сумме в 5000 рублей, которую они должны выплатить, то Костылин сразу же написал письмо домой и ждал денег. Жилин, напротив, дал согласие только на 500 рублей, а письмо отправил на другой адрес, ведь больше всего он не хотел, чтобы его мама переживала. Костылин постоянно скучал, пока ожидал денег, в Жилин планировал побег, ночами копая яму. Живя в плену Жили часто проявлял себя, как очень порядочный и добрый человек. Он сделал из глины куклу дочке хозяина, а потом починил самому хозяину часы. С тех пор к нему постоянно ходили люди и обращались за
Так и жили они, пока Жилин не выкопал дыру. Одной ночью они оба выбрались на волю и побежали в горы. Весь путь Костылин был обузой своему товарищу. ОН не хотел снимать стоптанные ботинки, отчего ему было больно идти, он был толстым и не мог самостоятельно подниматься в гору и постоянно охал и кричал, чем один раз привлек внимание татарина, проезжавшего неподалеку. Жилин не бросил товарища, а взял на руки и понес. Конечно, он не смог с таким грузом убежать. Их снова схватили и бросили в яму.
Будучи в яме, им было очень плохо. Костылин постоянно стонал, но Жилин все думал о побеге. Однажды он смог уговорить дочку хозяина им выбраться. Девочка сжалилась и принесла большой шест, но Костылин не захотел бежать. Так что Жилину пришлось идти одному. Он смог добраться до своих людей и стал служить дальше. Что же качается Костылина, то тот лежал в яме пока его не выкупили за 5000 рублей. Привезли его еле живого.