Поема відомого українського поета Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про цікаві сторінки історії України, які стосуються княжої доби, про долю половецького юнака, який забув свою Батьківщину, потрапивши у полон.
Така біда, як неволя, полон, а то й просто необхідність жити в чижих краях, не обходила українців багато століть. У полон до ворога вони потрапляли, захищаючи рідну землю або беручи участь у визвольних воєнних походах. Довгий час наш народ поневолювали під час набігів кримські татари, турки та інші вороги. Вони плюндрували нашу землю, брали у полон чоловіків, забирали в неволю дітей та жінок. Діти, які росли на чужині, часто забували свою Батьківщину, а інколи навіть ставали воїнами у ворожому українцям війську.
Хоча в поемі М. Вороного «Євшан-зілля» мова йдеться про події давно минулих часів, але тема та ідея цього поетичного твору перегукуються з сучасністю. Адже українці були змушені розлучатися зі своєю Батьківщиною не тільки у часи Київської Русі.
Объяснение:
Рассказ директора музея-заповедника А. С. Пушкина в Михайловском Семена Гейченко о русской культуре, литературе, о жизни и творчестве Пушкина.
Гейченко 44 года (с 1945 г.) директорствовал в Пушкиногорье, возродив его из пепла, сделав самым посещаемым литературным музеем страны. Он предложил обществу идею проведения у Пушкина в Михайловском Всесоюзного пушкинского праздника поэзии в день рождения поэта. Судьба всех книг и альбомов Гейченко одинакова. Не успев выйти из печати, они вскоре становились библиографической редкостью. Пять изданий выдержала его книга новелл «У Лукоморья». В серии «Отечество» был издан альбом «Пушкиногорье», издательством «Молодая гвардия» — другой альбом «Приют, сияньем муз одетый».