проминуло багато часу з тієї пригоди. у нас почався урок української літератури. і того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка.
вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. тому здалася нам знайомою. вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. потім відвела погляд на когось іншого. за мить вона промовила:
– любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. її звати … тут хтось перебив алю:
– про що ти говориш?
аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– напевно, хтось не прочитав казки. але цим ми шкодимо самі собі. кожну незавершену справу бачить недочеревик і записує її. тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. раптом у кутку аля побачила якусь річ та промовила:
– он як! там стінгазета скраю лежить.
розгорнула її і сказала:
– так не годиться. вона не є завершена. недочеревик її уже побачив. нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. а аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
я також зрозуміла цей урок. надалі не буду залишати незавершені справи. і цей урок української літератури я теж не забуду.
Александр Сергеевич Пушкин — спутник многих поколений вот уже два столетия. К его имени слух привык с детства. О нем говорят — “мой Пушкин”. В этом признак особо доверительных отношений, открытости чувств и преданности поэту. В русской литературе Пушкин первым с такой глубокой искренностью рассказал о любви, возвышающей человека. Он трепетал “перед мощной властью красоты”, испытывая неизъяснимое душевное волнение. Поэт “внушил не одну страсть на веку своем”. Но и сам через всю жизнь пронес чистые и нежные чувства к тем, кто дарил ему светлую радость вдохновения. Любовь в поэзии Пушкина — это глубокое, нравственно чистое и самоотверженное чувство, облагораживающее и очищающее человека.
Вот строки из замечательного стихотворения, которое он посвятил Анне Петровне Керн:
Я помню чудное мгновенье:
Передо мной явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.
Мелодия рождалась как бы сама собой, подсказанная сердцем. Но безукоризненный вкус поэта и чувство родного языка, несказанно богатого не только в смысловом, но и в звуковом отношении, дали ему возможность найти самые точные по смыслу и вместе с тем самые мелодичные слова.
Можно множество раз перечитывать стихотворение, чтобы вновь погрузиться в волшебный мир пушкинской лирики. Удивительно красивые слова подобрал поэт, чтобы выразить глубину своих чувств: чистых, бескорыстных, ничего не требующих взамен. Его строки берут за душу, делая нас не свидетелями, а соучастниками переживаний.
хух на
Объяснение:
Акакій Акакійович Башмачкін – головний герой повісті М. В. Гоголя «Шинель», бідний титулярний радник в департаменті Петербурга. Це був одинокий, принижений долею і оточуючими чиновник, при цьому володіє серцем і почуттями. У його оточенні повно жорстоких і безсердечних людей, які часто ображають його, через що здаються незначними. За описом Гоголя, Башмачкін – людина бідна, непримітна і пересічна. Ніхто не пам’ятає навіть, як він на роботу поступив. Зовні це низенький чоловік, трохи рудуватий і підсліпуватий, з лисиною на лобі і зморшками на щоках. Йому відведена роль переписувача документів, що він робить з великим задоволенням. По суті, він беззаперечно виконує вказівки начальства і особливо замислюватися над чим-небудь йому не доводитися. Його робота не вимагає навіть елементарної кмітливості. А коли йому пропонують якесь завдання зі змістом, він починає сильно хвилюватися. Одного разу йому було запропоновано невелике підвищення, але він від нього відмовився від боязкості і невпевненості в своїх силах.dovidka.biz.ua Духовне життя цього героя також обмежене. Замовляючи нову шинель, він не шукає розкоші, а всього лише хоче захистити себе від холоду і бути на роботі у відповідній формі. З того моменту, як він звернувся до кравця Петровича, думки про нову шинель стали сенсом його існування. Тепер він менше їв, менше вживав чаю, не палив свічки по вечорах, не носив білизну пралі, а тому вдома ходив в одному і тому ж халаті. І все це заради того, щоб зібрати грошей на шинель. Навіть обличчя його починало світитися від цих думок, з’явився блиск в очах. З появою шинелі з теплою підкладкою і хутряним коміром, Башмачкін зовсім змінився. Його колеги в честь цього навіть влаштували свято. На жаль, це був єдиний день, коли герой ходив у своїй обновці. У той же вечір на нього напали грабіжники і зняли шинель. Коли Акакій Акакійович звернувся до будочника за до той тільки відмахнувся від нього. Так вчинив і приватний пристав, до якого він пішов на наступний день. Але, мабуть, найгірше вчинив той, кого позаочі називали «значна особа». Якщо раніше він був у приятельських стосунках з цією особою, то тепер той обіймав високий пост і намагався здаватися якомога більш «значним». З усією строгістю в обличчі і голосі він відчитав Акакія Акакійовича і нагрубив йому. У той же день Башмачкін перемерз на вулиці в своїй старій, зубожілій шинелі і застудився. Через кілька днів він помер, але став примарою біля мосту і відбирав у перехожих шинелі. В один з вечорів він напав на свого знайомого високопоставленого чиновника і з нього теж стягнув шинель. З тих пір «значна особа» нікому не грубить. Та й мрець перестав з’являтися біля мосту. Події повісті показують, що герой не бажав нікому зла і був гідною людиною, однак в силу своєї слабохарактерності прожив «маленьке» і нікчемне життя. Риси характеру: непримітний,добрий, закомплексований, невпевнений у собі, смиренний, всього боїться, не може за себе постояти, покірний долі, не схильний до протесту, має занижену самооцінку. Трагедія Акакія Акакійовича: відсутність розуміння, співчуття, втрата матеріальної речі (шинелі), моральне приниження, приниження людської гідності
Джерело: https://dovidka.biz.ua/shinel-harakteristika-bashmachkina/