Соня Гурвич
Рядовая в отряде Васкова. До войны Соня училась в Московском Университете. Девушка была отличницей, знала хорошо иностранные языки, а также увлекалась театром и литературой. Она была еврейкой по национальности. Отец ее – медик в Минске. У Сони была большая дружная семья. Из-за нехватки зенитчиков Соню отправили в отряд Васкова. Девушка была тихого, спокойного нрава, исполнительная и трудолюбивая. Ее обнаружили немцы, во время разведывательных работ и убили.
Лиза Бричкина
Рядовая в отряде Васкова. Лиза – дочка лесника. Ее мать была тяжело больной и нуждалась в уходе, который девушка самоотверженно осуществляла на протяжении пяти лет. Лизе очень не хватало родительской любви и заботы, поэтому она выросла чувствительной, девушкой с тонкой душевной организацией. По наставлению знакомого отца, Лиза планировала поступать в техникум, но военные события помешали осуществлению этого плана.Лиза была влюблена в Федора Евграфыча Васкова, но старалась скрывать свои чувства. Во время разведывательных работ в составе группы Васкова, Лиза была отправлена командиром за подкреплением, но по дороге утонула в болоте.
Галя Четвертак
Рядовая в отряде Васкова. Галя – сирота. Она воспитывалась в детском доме, а затем продолжила свое образование в библиотечном техникуме. На войну Галя попала ради романтики. Сложное детство Гали и ее сиротство наложило отпечаток на характер и мировоззрение девушки. Галя постоянно выдумывала какие-то истории, чаще всего про себя или своих родных и выдавала их за действительность. Делала это девушка не со зла – таким образом Галя погружалась в свой мир грез.Галя оказалась морально неготовой к военным событиям – девушка впала в состояние близкое к истерике вовремя обстрела, а после выбежала из укрытия и была убита немцами.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение:
Матері
Объяснение:
''Мати, коли я, забувши все на світі, припадав до роздобутої книги, не
раз гримала на мене:
— Святий дух з нами! І що це за хлопець! Знову припав до чогось,
наче замовлений. Та спом'янись і спам'ятайся нарешті, бо осьдечки
зараз усе полетить у піч!
Правда, у піч вона так і не кинула жодної книжки, але повсякчас
пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не підвередило її
дитину.
— Мамо, і що там тільки може підвередити?
— Що?… А звідки я знаю?
— То чого ж таке говорите?
— Бо люди кажуть… Он прочитав один розумник геть усю біблію і
позбувся того, що мав у черепку, — показуючи пальцем на лоба,
страхає мене святим письмом.
— Я ж біблії не читаю.
— В тебе, вітрогоне, гляди, хватить розуму і до неї допастись. ''