Відповідь:
Андрій Малишко — поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Навіть у ряду визначних талантів, яких дала українська поезія світові в двадцятому столітті — Максим Рильський, Павло Тичина, Євген Маланюк, Богдан Ігор Антонич, Василь Стус, — постать Андрія Малишка не блякне, вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.
Пояснення:
Ах, это замечательное волшебное кольцо! Теперь оно моё. Теперь я его властелин и владелец. Теперь мои возможности неисчерпаемы, ничем не ограничены. Я в любой момент могу стать невидимкой, поэтому уже предвкушаю новые приключения, стремлюсь к ним, жажду их. Ведь в моей стране надо стать невидимым, чтобы хоть немного людям. Меня всегда интересовала жизнь сильных мира сего. Каковы их обычные заботы? Как они говорят и что делают, когда на них не направлены фотокамеры? Когда вокруг нет посторонних глаз и ушей? Вам ведь тоже интересно, не правда ли? Так вот, я бы тихонько пробрался в их богатые жилища и посмотрел, есть ли в них место для простого человеческого счастья, доброты, благородства. Узнал бы, что радует и печалит этих людей на самом деле, каковы их настоящие лица и подлинные чувства. Быть невидимкой – чудесная возможность путешествовать по разным странам, переноситься на далекие материки и континенты, побывать в тех местах, о которых мог только потихоньку мечтать. Уж я не упущу такой возможности – отправлюсь путешествовать и целый год посвящу изучению жизни людей в дальних странах. Когда я вернусь, я уже буду иметь достаточно знаний жизненного опыта, чтобы улучшить жизнь в своей стране. Мне всегда хотелось обездоленным, тяжело больным и несчастным людям. Будучи невидимым, это делать намного проще. Я ведь могу позаимствовать немного у богатых и отдать бедным, при чем богатые этого даже не почувствуют, у них и так всего в избытке. В общем, волшебное кольцо дает много возможностей, обо всех не расскажешь, но если захотите еще что-нибудь узнать о моих планах – обращайтесь, по возможности отвечу.
"Нова драма" кардинально відрізнялася від "старої драми"(драматичних творів попередніх епох). Якщо в центрі "старої драми" була поставлена подія чи випадок, то в "новій драмі"- особистість і неповторним внутрішнім світом, її думками, почуттями, прагненнями й емоціями.
Особистість у "новій драмі"(на відміну від реалізму) перестає бути соціальним типом, вона- духовний симптом(критерій) світу, його своєрідний емоційний камертон.
Якщо в "старому театрі" ішлося про окрему трагедію в житті певної людини, то в "новому"- про всезагальну трагедію життя особистості й людства.
"Нова драма" перетворилася на місце ідейних дискусій і духовних поривань. Зовнішня дія поступилася внутрішній дії та прихованим(психологічним) конфліктам. Якщо с "старій драмі" автори наслідували реальне життя, достовірно зображували дійсність, то в "новій"- відтворювали загальну атмосферу часу, прагнучи показати внутрішні протиріччя особистості, духовні шукання доби.
На відміну від "старої драми" з її конкретними(соціальним, історичним, побутовим) змістом, "нова драма" визначаєтся більшою умовністю та узагальнюючим змістом.
У "старому театрі" герої, як правило, поділялися на головних і другорядних, позитивних і негативних. У "новій драмі" такого поділу немає. Тут усі персонажі важливі, позбавлені однозначних характеристик, і кожен із них має велике значення для розуміння ідеї твору.
Якщо "стара драма" відзначалася пафосом активнох дії та боротьби, зовнішнім виявленням конфліктів, то "нова"- пафосом роздумів, дискусій та пошуку істини. Тому велику роль у "новій драмі" відігравали підтекст, символіка, психологічні деталі тощо.
Объяснение:
Вибачте що так багато)