небольшое сочинение рассуждение никто из нас не имеет право пройти мимо страданий за которые мы сообствено не несем ответствености и не предотвратить их Согласны ли вы с высказыванием Швейцера?
Це почалося майже п'ять років тому. Якось миттєво усі мої попередні уявлення про життя не змогли дати відповіді на чимало питань, які нагально постали переді мною і, в першу чергу, на головне: "Навіщо я живу?"
Здавалося б, жили люди до мене і після мене будуть, живи і ти собі спокійно. Проте чим дужче хотілося мені знайти відповіді на свої питання, приглядаючись до життя інших людей, тим глибшало розчарування. Навколо себе я ігав суцільну безнадію і озлобленість: і в сім'ях, і в старших за віком людях, і серед молоді. Старші втішалися пустопорожніми серіалами та горілкою. А молодь… Дуже точно сказав про оточення, в якому я навчався й жив, отець Леонід Федоров, екзарх російських католиків, сповідник, розповідаючи про свою власну юність: "… Я був чужим у компаніях однолітків і сам вкрай неохоче погоджувався на спілкування. Пияцтво, розпуста, брутальність створювали атмосферу любої вечірки, будь-якого зібрання. І хоча тоді я був також брутальним, цинічним, вульгарним під час спілкування, у взаєминах, як і мої товариші, все ж ніколи не дозволяв собі реалізовувати сказане і те, про що мислив". Отож і я іноді через це почувався дещо ненормальним, не як всі. Тоді ж мені довелося зблизька побачити смерть, яка, як здавалося раніше, була такою далекою і нереальною. Коли ж я відчув її поряд з собою, заглянув у її бездонні холодні очі, життя мені видалося таким крихким і беззахисним. Це було занадто. З одного боку – цілковите нерозуміння того, для чого живу, а з іншого – панічний страх перед смертю.
1) 17 век 2) в 300 раз 3)Антони Левенгук 4) шлифовальщиком стёкол 5) При каждой неудачи он не опускал руки и двигался вперёд 6)первым обнаружил, что кровь движется в мельчайших кровеносных сосудах и представляет собой неоднородный поток великого множества мельчайших частиц. 7) Первый микроскоп или история создания первого микроскопа 8) в 9)Каково же было изумление учёных, когда через линзу они увидели то, чему так долго отказывались верить, учёные мужи лишь посмеялись над странными фантазиями никому не известного лавочника 10)Левенгук открыл огромный, разнообразный и ранее неведомый мир живых существ – микроорганизмов, которые играют огромную роль в природе и в жизни человека 11) изучить, испытать своё изобретение 12) О и вправду был самоучкой, так как работал один не основываясь на мнениях других и стал выдающимся только после своего открытия. 13)Левенгук первым обнаружил, что кровь движется в мельчайших кровеносных сосудах и представляет собой неоднородный поток великого множества мельчайших частиц. 14)Выяснилось, что бактерии живут и внутри живых организмов 15) Бактерии-санитары быстро избавляют окружающую нас природу от остатков погибших растений и животных. Эти бактерии образуют в почве лучшее удобрение, благодаря которому цветут и плодоносят сады и поля. 16) Антони Левенгук был настойчивым учёным 17) Нет микромир не исследован до конца 18) Смотри выше в моих ответах
Це почалося майже п'ять років тому. Якось миттєво усі мої попередні уявлення про життя не змогли дати відповіді на чимало питань, які нагально постали переді мною і, в першу чергу, на головне: "Навіщо я живу?"
Здавалося б, жили люди до мене і після мене будуть, живи і ти собі спокійно. Проте чим дужче хотілося мені знайти відповіді на свої питання, приглядаючись до життя інших людей, тим глибшало розчарування. Навколо себе я ігав суцільну безнадію і озлобленість: і в сім'ях, і в старших за віком людях, і серед молоді. Старші втішалися пустопорожніми серіалами та горілкою. А молодь… Дуже точно сказав про оточення, в якому я навчався й жив, отець Леонід Федоров, екзарх російських католиків, сповідник, розповідаючи про свою власну юність: "… Я був чужим у компаніях однолітків і сам вкрай неохоче погоджувався на спілкування. Пияцтво, розпуста, брутальність створювали атмосферу любої вечірки, будь-якого зібрання. І хоча тоді я був також брутальним, цинічним, вульгарним під час спілкування, у взаєминах, як і мої товариші, все ж ніколи не дозволяв собі реалізовувати сказане і те, про що мислив". Отож і я іноді через це почувався дещо ненормальним, не як всі. Тоді ж мені довелося зблизька побачити смерть, яка, як здавалося раніше, була такою далекою і нереальною. Коли ж я відчув її поряд з собою, заглянув у її бездонні холодні очі, життя мені видалося таким крихким і беззахисним. Це було занадто. З одного боку – цілковите нерозуміння того, для чого живу, а з іншого – панічний страх перед смертю.