а мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Дівчинка фантазувала про те, що в майбутньому чекає справжнє кохання, незважаючи на те що над нею насміхалися оточуючі за її бурхливі фантазії та називали її божевільною. Саме тому, що її мрія була відома багатьом, майбутній обранець зміг дізнатися про бажання дівчини та реалізувати їх. Зустрівши Асоль сплячою на лісовій галявині він залишив їй обручку як запоруку їх майбутньої зустрічі. Асоль була юною п’ятнадцятирічною дівчинкою, але Артур Грей зміг розгледіти в ній справжню жінку, яка стане його коханою дружиною на все життя. Він не пошкодував ні коштів, ні часу для здійснення мрії коханої дівчини, прикрасивши свою шхуну «Секрет» пурпуровими вітрилами. Таким чином він зумів знайти та завоювати своє кохання.
У своєму творі автор підтверджує, що будь-яке, навіть сама неймовірне бажання може збутися. Головне не лякатися мріяти і ділитися своїми думками з близькими людьми. Потрібно завжди вірити, що десь у світі може відшукатися той єдиний, який зможе реалізувати твою фантастичну мрію. Можливо, не всі оточуючі зрозуміють тебе, і навіть жартуватимуть над тобою, але завжди буде перемагати доброта і любов. Ця яскрава повість про віру в красу та справжнє кохання, яке не зупиняють ніякі труднощі.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)
В данном рассказе читатель узнает, как раньше учились школьники: в деревенском доме с угарными печами, где не было практически ничего из школьных принадлежностей. Ни карандашей, ни учебников – только один букварь на весь первый класс. Табуретки, скамейки, палочки для счета ученики приносили или делали сами, ведь учиться всем хотелось. Упоминает автор и о небывалом уважении к учителям, которое испытывали все деревенские жители, образованности и воспитанности учителей. Мне кажется, что автор не просто так вспоминает эти непростые условия: ему хочется, чтобы читающий этот рассказ школьник задумался, начал больше ценить свою школу и те возможности, которые есть в ней сейчас, понял, как трудно раньше было получить даже самое начальное образование. Судя по многочисленным намекам, действие рассказа происходит в конце 30-ых или начале 40-ых годов двадцатого века, через некоторое время после раскулачивания населения. Главный герой вспоминает, как раскулачили его деда и других местных жителей, причем в очень тяжелое время года: «Раскулаченных и подкулачников выкинули вон глухой осенью, стало быть, в самую подходящую для гибели пору», как бездомные семьи ютились из милости по чужим углам, в то время как в их родные, благоустроенные и уютные дома пробирались местные тунеядцы. Тот факт, что школа в деревне была совсем новой, а старшие жители, в основном, неграмотные (так, например, учителей уважали еще и за то, что «в любое время дня и ночи к учителю можно прийти и попросить написать нужную бумагу»), тоже указывает на то, что действие рассказа происходит в первые десятилетия установления Советской власти. До этого времени школ в деревнях было очень мало, в основном, церковно-приходские. Этот рассказ показывает нам, что хотя время было тяжелое, суровое, многих невинных людей раскулачили, но в то же время деревенские дети наконец-то получили возможность учиться – и стремились к знаниям изо всех сил.
Алеша именно в этом отрывке очень часто говорит фразу "не забывайте, помните." Он вспоминает как они бросали камушки в бедного Илюшу. Именно тут он олицетворяет совесть ребят. Просит никогда не забывать об этом моменте и об Илюше. Стоит помнить об этом славном мальчике, как они его полюбили. И именно это чувство, любовь, согревало их. Он говорит, что нет ничего лучше хорошего воспоминания. Стоит его беречь. Всегда вспоминать о нем и понимать, что они тоже такие же хорошие, добрые мальчики, голубчики, и они никогда не станут плохими, если будут помнить о хорошем. Он просит их всегда помнить, что рядом есть они, мальчики, которые и никогда не стоит забывать друг о друге, храня воспоминания в своих сердцах. Он говорит, что даже если они и станут злыми, стоит вспомнить об Илюше, об этом славном мальчике. Именно это хорошее воспоминание удержит от всего зла, которое они еще не совершили и вовремя одуматься. Поэтому всегда стоит помнить о хорошем воспоминании из детства, о счастливых лицах своих друзей, о том, что был славный мальчик Илюша, в котором никто души не чаял. "Вечная память в наших сердцах отныне и во веки веков"!
а мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Дівчинка фантазувала про те, що в майбутньому чекає справжнє кохання, незважаючи на те що над нею насміхалися оточуючі за її бурхливі фантазії та називали її божевільною. Саме тому, що її мрія була відома багатьом, майбутній обранець зміг дізнатися про бажання дівчини та реалізувати їх. Зустрівши Асоль сплячою на лісовій галявині він залишив їй обручку як запоруку їх майбутньої зустрічі. Асоль була юною п’ятнадцятирічною дівчинкою, але Артур Грей зміг розгледіти в ній справжню жінку, яка стане його коханою дружиною на все життя. Він не пошкодував ні коштів, ні часу для здійснення мрії коханої дівчини, прикрасивши свою шхуну «Секрет» пурпуровими вітрилами. Таким чином він зумів знайти та завоювати своє кохання.
У своєму творі автор підтверджує, що будь-яке, навіть сама неймовірне бажання може збутися. Головне не лякатися мріяти і ділитися своїми думками з близькими людьми. Потрібно завжди вірити, що десь у світі може відшукатися той єдиний, який зможе реалізувати твою фантастичну мрію. Можливо, не всі оточуючі зрозуміють тебе, і навіть жартуватимуть над тобою, але завжди буде перемагати доброта і любов. Ця яскрава повість про віру в красу та справжнє кохання, яке не зупиняють ніякі труднощі.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)
Объяснение: