1)Дурна дбайливість, усуває від нього необхідність зусиль, вбиває в ньому всі шанси на більш повну життя.
2)Сонячні промені зігрівали їхні обличчя, весняний вітер, як ніби змахуючи невидимими крилами, зганяв цю теплоту, замінюючи її свіжою прохолодою.
3)Однак з часом стало з'ясовуватися все більш і більш, що розвиток сприйнятливості йде головним чином в бік слуху.
4)Пам'ятай смертний час, пам'ятай трубний глас, Пам'ятай з життям розлуку, Пам'ятай вічну муку ...
5)На наступний день, сидячи на тому ж місці, хлопчик згадав про вчорашній сутичці. У цьому спогаді тепер не було досади. Навпаки, йому навіть захотілося, щоб знову прийшла ця дівчинка з таким приємним, спокійним голосом, якого він ніколи ще не чув. Знайомі йому діти голосно кричали, сміялися, билися і плакали, але жоден з них не говорив так приємно. Йому стало шкода, що він образив незнайомку, яка, ймовірно, ніколи більше не повернеться.
6)І звуки летіли і падали один за іншим, все ще занадто строкаті, надто дзвінкі ...
7)Він відчував тільки, як щось матеріальне, що пестить і тепле стосується його особи ніжним, що зігріває дотиком.
8)Далі за річкою чорніли розіпріла ниви і парили, закриваючи майорить, хто вагається серпанком далекі халупи, криті соломою, і смутно замалювати синю смужку лісу.
9)Вийняли другі рами, і весна увірвалася в кімнату з подвоєною силою.
10)За вдачею він був дуже живим і рухливою дитиною, але місяці йшли за місяцями, і сліпота все більш накладала свій відбиток на темперамент хлопчика, який починав визначатися.
11)Для нього цей світлий осінній день був темною вночі, тільки оживленною яскравими звуками дня.
в «бедной невесте» островский избрал вторую из этих возможностей, но осуществил ее не совсем уверенно. он сделал машеньку личностью довольно заурядной, способной сначала легко, увлечься светскими манерами мерича, а затем столь же легко убедить себя в неизбежности брака с беневоленским. драматург сделал акцент не на изображении внутреннего мира героини (страдания ее обрисованы лишь внешне), а на изображении ее бытовой среды.
при том же островский не проявил чувства меры. машу окружают многочисленные второстепенные лица - мать, друг дома, влюбленные бедные чиновники, жених, соседи. и все они или глубоко убеждены, или же с горечью признают, что судьба и счастье человека зависят от его богатства, что люди достойны уважения в меру своего имущественного процветания, что сердце и красоту женщины можно и должно продавать и покупать с законного брака. искренность и серьезность этих ложных, аморальных убеждений почти всех действующих лиц и создает общий комический тон пьесы, естественно, не веселый, а довольно мрачный.
но в пьесе намечена и драматическая сторона ее ситуации. она выражена в попытках маши облегчить свое положение иллюзией благородной цели своего насильственного брака. она подчеркнута и возможностью ее сближения с «бывшим студентом» хорьковым. сильнее всего эта драматическая тенденция пьесы проявляется в характере дуни, любовницы беневоленского, неожиданно выступающей, однако, только в одном из явлений последнего акта. это девушка из народа, резко противостоящая всей компании, участвующей в брачной купле-продаже. она глубоко оскорблена самодовольным чиновником, но, по воле автора, находит нравственные силы простить его и пожелать добра ему и его невесте. все это, вместе взятое, делает «бедную невесту» произведением менее художественным по концепции, композиционно рыхлыми значительно уступающим в характерности образов первой комедии писателя.
в образе дуни отчетливо выявились стихийные патриархально-демократические тенденции мировоззрения островского. и они продолжали развиваться. большинство последующих пьес драматурга основано на конфликтах между бедными, зависимыми людьми и угнетающей их социально-бытовой средой. однако в пьесах, написанных после «бедной невесты», стихийный демократизм драматурга получил консервативное истолкование, до некоторой степени его умаляющее.
в 1852-1855 гг. на творчестве островского в значительной мере сказалось его увлечение доктриной славянофильства, которое разделял тогда весь круг ближайших друзей писателя. некоторые вместе с ним принимали участие в редактировании журнала «москвитянин» в качестве его «молодой редакции». теоретиком этого учения был по преимуществу а. а. григорьев, который в своих критических статьях идеализировал начала патриархальности, еще отчасти сохранившиеся в купеческо-мещанской среде. учение это в основном имело реакционный смысл, так как приводило к отрицанию передовых форм национальной жизни и к защите авторитарности в общественном сознании. но оно заключало и прогрессивную сторону, поскольку было направлено против обезличивающих, канцелярско-казарменных форм политического угнетения общества самодержавно-бюрократической властью.
в конце 19-го века великий писатель л. н. толстой написал рассказ «кавказский пленник», в котором он частично пересказал о том, как сам попал в плен к татарам во времена своей службы на кавказе.
один из главных героев рассказа – офицер жилин, происходящий из бедных дворян. его пожилая мать попросила навестить ее, и для этого он покинул гарнизон, отправившись вместе с обозом.
по дороге героя захватили в плен татары. это произошло из-за того, что его товарищ по фамилии костылин бросил его, ускакав вместе с ружьем. жилина отвезли в аул, заковали в колодки и закрыли в сарае. утром он был продан абдулу. хозяин наказал дочери дине дать пленнику хлеба и воды, так они с девочкой и познакомились. несмотря на то, что инородец настораживал дину, он одновременно вызывал у нее интерес. спустя какое-то время они подружились. жилин развлекал девочку, вылепливая из глины для нее кукол, а она тайком приносила ему вкусную еду (лепешки и мясо). в плену он все же встретился с костылиным, его тоже поймали и продали тому же хозяину.
с течением времени герой ужился с татарами, всячески им, а абдул запирал его в сарае только на ночь. но он все равно оставался пленником и мечтал сбежать. для этого он долго копал подкоп. и в одну из ночей жилин вместе с костылиным соверши попытку побега, но, к сожалению, неудачную. их поймали и обратно в аул. там беглецов вновь заковали и бросили в яму. но на жилину снова пришла дочь хозяина. она ему бежать, не заботясь при этом о собственной судьбе. герою приходится преодолеть большое расстояние с колодками на ногах, но он выбирается.
рассказ оказался интересным и поучительным. он написан просто, без прикрас. думаю, автор хотел сказать, что никогда нельзя опускать рук. из любой ситуации можно найти выход, если достаточно сильно этого захотеть и приложить усилия.
1)Дурна дбайливість, усуває від нього необхідність зусиль, вбиває в ньому всі шанси на більш повну життя.
2)Сонячні промені зігрівали їхні обличчя, весняний вітер, як ніби змахуючи невидимими крилами, зганяв цю теплоту, замінюючи її свіжою прохолодою.
3)Однак з часом стало з'ясовуватися все більш і більш, що розвиток сприйнятливості йде головним чином в бік слуху.
4)Пам'ятай смертний час, пам'ятай трубний глас, Пам'ятай з життям розлуку, Пам'ятай вічну муку ...
5)На наступний день, сидячи на тому ж місці, хлопчик згадав про вчорашній сутичці. У цьому спогаді тепер не було досади. Навпаки, йому навіть захотілося, щоб знову прийшла ця дівчинка з таким приємним, спокійним голосом, якого він ніколи ще не чув. Знайомі йому діти голосно кричали, сміялися, билися і плакали, але жоден з них не говорив так приємно. Йому стало шкода, що він образив незнайомку, яка, ймовірно, ніколи більше не повернеться.
6)І звуки летіли і падали один за іншим, все ще занадто строкаті, надто дзвінкі ...
7)Він відчував тільки, як щось матеріальне, що пестить і тепле стосується його особи ніжним, що зігріває дотиком.
8)Далі за річкою чорніли розіпріла ниви і парили, закриваючи майорить, хто вагається серпанком далекі халупи, криті соломою, і смутно замалювати синю смужку лісу.
9)Вийняли другі рами, і весна увірвалася в кімнату з подвоєною силою.
10)За вдачею він був дуже живим і рухливою дитиною, але місяці йшли за місяцями, і сліпота все більш накладала свій відбиток на темперамент хлопчика, який починав визначатися.
11)Для нього цей світлий осінній день був темною вночі, тільки оживленною яскравими звуками дня.