Коли всiм народом дмухнути, то ураган буде.
Хто бува на коні, бува і під конем.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
У козака життя коротке, а слава вічна.
Козак на пічі – ворог Січі.
Хоч і спина гола, аби своя воля.
Україна – козацька мати.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Хіба ж дуща моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
Або волю добути, або дома не бути.
Або мед п’є, або кайдани тре.
А шо козакові треба: степу, хліба й неба!
Щирий козак ззаду не нападає.
Умів шарпати, умів і вмерти, не скиглячи
Що нам холод, коли козак молод!
Що в бою взято, то свято.
Хліб та вода – то козацька їда.
Упіймав не упіймав, а погнатись можна.
Терпи, хлопчекозаком будеш, а з козакав отамани попадеш.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Слава не поляже, а про себе розкаже.
То не козак, що не думає отаманом бути.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Де козак, там і слава.
Де є бої, там є герої.
В то время часты были кулачные бои. Как - то на одно из таких сражений вышел купец Калашников, муж Алены Дмитриевны. Все понимали, что окончится все смертью. Так и получилось. Но Грозный казнил и победителя - Калашникова . Народ понимает несправедливость решения и помнит об отважном купце не один век.