Повість-казка Олександра Гріна "Пурпурові вітрила" - це справжній гімн мріям, надії та силі справжнього кохання. Головні герої - Ассоль та Артур Грей - справжні романтики. Вони завзято мріють, ніколи не втрачають надії та віри у те, що їхні мрії здійсняться - навіть тоді, коли, здається, все проти них.
Над Ассоль через її мрію глузують жителі міста, вважають її за дурну. Але дівчина не звертає уваги на недоброзичливість оточуючих. Вона мріє - і її мрія здійснюється. Артуру Грею теж довелося долати неабиякі перешкоди на шляху до здійснення його мрії, але він вистояв і досяг своєї мети. Це йому вдалося завдяки терпінню, наполегливості та вірі в себе і свою мрію.
Звісно, у реальному житті не всі мрії здійснюються. Але це не означає, що мріяти не треба. Навпаки: мрія надає людині крила, підносить її над буденністю життя. І тоді навіть найфантастичніша мрія може здійснитися - як у повісті Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
1.в начале измены андрий думает лишь о возлюбленной "он шел, а биение сердца становилось сильнее, сильнее при одной мысли, что увидит ее опять, и дрожали молодые колени"при воровстве еды он также не мыслит как об измене " пришедши к возам, он совершенно позабыл, зачем пришел: поднес руку ко лбу и долго тер его, стараясь припомнить, что ему нужно делать. наконец вздрогнул, весь исполнился испуга: ему вдруг пришло на мысль, что она умирает от голода. он бросился к возу и схватил несколько больших черных хлебов себе под руку, но подумал тут же, не будет ли эта пища, годная для дюжего, неприхотливого запорожца, груба и неприлична ее нежному сложению" на сам же "процесс" измены раскрывается в монологе андрия при встрече с любимой "-а что мне отец, товарищи и отчизна! - сказал андрий, встряхнув быстро головою и выпрямив весь прямой, как надречная осокорь, стан свой."."и погиб козак! пропал для всего козацкого рыцарства! не видать ему больше ни запорожья, ни отцовских хуторов своих, ни церкви божьей! украйне не видать тоже храбрейшего из своих детей, взявшихся защищать ее. вырвет старый тарас седой клок волос из своей и проклянет и день и час, в который породил на позор себе такого сына." 2.в сцене встречи андрия с возлюбленной значительно изменяется язык героев.кроме раскрытия душевных переживаний героев их диалог ярко контрастирует на фоне общения остальных персонажей.в разговоре с братом, отцом, козаками, андрий позволяет себе резкости, острые замечания, в целом "мужские" разговоры, в общении с любимой его речи преобретают романтический характер и рыцарский стиль. "- царица! - вскрикнул андрий, полный и сердечных, и душевных, и всяких избытков. - что тебе нужно? чего ты хочешь? прикажи мне! задай мне службу самую невозможную, какая только есть на свете, - я побегу исполнять ее."
Повість-казка Олександра Гріна "Пурпурові вітрила" - це справжній гімн мріям, надії та силі справжнього кохання. Головні герої - Ассоль та Артур Грей - справжні романтики. Вони завзято мріють, ніколи не втрачають надії та віри у те, що їхні мрії здійсняться - навіть тоді, коли, здається, все проти них.
Над Ассоль через її мрію глузують жителі міста, вважають її за дурну. Але дівчина не звертає уваги на недоброзичливість оточуючих. Вона мріє - і її мрія здійснюється. Артуру Грею теж довелося долати неабиякі перешкоди на шляху до здійснення його мрії, але він вистояв і досяг своєї мети. Це йому вдалося завдяки терпінню, наполегливості та вірі в себе і свою мрію.
Звісно, у реальному житті не всі мрії здійснюються. Але це не означає, що мріяти не треба. Навпаки: мрія надає людині крила, підносить її над буденністю життя. І тоді навіть найфантастичніша мрія може здійснитися - як у повісті Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".