оїм улюбленим оповіданням Едгара По є «Золотий жук». Воно присвячене розповіді про дешифровку старовинного рукопису, майстерно виконану Леграном. Автор повідомляє, що колись Легран був дуже багатою людиною, але фортуна відвернулася від нього, і він, мало не жебраком, стомлений життям у великому місті, поселився на се-лівановому острові. Якось під час прогулянки узбережжям із своїм служником Юпітером він знаходить золотого жука і шматок пергаменту, котрі згодом послужили ключем для знаходження скарбу. Оскільки Легран був людиною обізнаною, добре розумівся на фізиці, хімії, непогано знав історію і навіть докладно вивчив життя капітана піратів Кіда, ці знахідки не давали йому спокою. Весь час він аналізував, що саме можуть приховувати знайдені речі, проте був впевнений в одному - за всім цим стоїть скарб. Піднісши пергамент до вогню, Легран побачив, як під впливом тепла на ньому з’явилася криптограма із зображенням черепа і низкою цифр. Завдяки величезній витримці, логіці мислення, порівнянням і логічним висновкам, а головне - старанності він зміг дешифрувати піратські знаки. Дуже цікаво ігати за ходом думки головного героя, але ще цікавіше дізнатися, що винагородою за величезний труд йому дістався досить великий скарб пірата Кіда.
.Гоголь показывает нам тип "маленького человека". Над ним все смеются,не обращают внимания. А он просто живет своей жизнью и делает,что ему говорят.2.Причина кроется в том,что Акакий слишком отстранен от мира. Он живет своей жизнью,в которой есть только работа и мысли о покупке новой шинели.3.Эти сцены показывают нам отношения высшего света к обычным людям. Когда у Акакия не было шинели,его никто не замечал,но как только он ее приобрел, все сразу начали его хвалить,приветсвовать. Акаий стал очень уверенным в себе,веселым. Радость на его душе не умолкала,а все из-за шинели. Но он не подозревал,что люди,оружавшие его,лицемерны. Люди,вокруг него, хотели лишь очередного торжественного вечера, что бы "себя показать,да на людей посмотреть".
АВТОР:У воробьёв всё так же , как у людей:взрослые воробьихи-пичужки обо всю говорят как в книгах написано, а молодёжь живёт своим умом.Жил маленький воробьишка ПУДИК, жил он над окошком бани, за наличником, в тёпленьком гнезде из пакли, моховинок и других мягких материалов.Летать он не умел но хотелось узнать, что такое божий мир и годится ли он для него. ВОРОБЬИХА-МАМА:ЧТО, ЧТО? АВТОР:А он помахивая крыльями чирикал: ПУДИК:ЧЕРЕСЧУР ЗЕМЛЯ ЧЕРЕСЧУР ЧЕРНА. АВТОР:ПРИЛЕТАЛ ПАПАША ПРИНОСИЛ ОН БУКАШЕК ПУДИКУ И ХВАСТАЛСЯ: ВОРОБЕЙ-ПАПА:ЧИВ ЛИ Я ? АВТОР:мама отвечает ЧИВ , ЧИВ! АВТОР:а ПУДИК глотая БУКАШЕК думал :ПУДИК:ЧЕМ ЧВАНЯТСЯ-ЧЕРВЯКА с ножками принёс то-же мне чудо! МАМА:Чадо, чадо-ЧЕБУРаХНЕШЬСя ПУДИК :::ЧЕМ, ЧЕМ?
оїм улюбленим оповіданням Едгара По є «Золотий жук». Воно присвячене розповіді про дешифровку старовинного рукопису, майстерно виконану Леграном. Автор повідомляє, що колись Легран був дуже багатою людиною, але фортуна відвернулася від нього, і він, мало не жебраком, стомлений життям у великому місті, поселився на се-лівановому острові. Якось під час прогулянки узбережжям із своїм служником Юпітером він знаходить золотого жука і шматок пергаменту, котрі згодом послужили ключем для знаходження скарбу. Оскільки Легран був людиною обізнаною, добре розумівся на фізиці, хімії, непогано знав історію і навіть докладно вивчив життя капітана піратів Кіда, ці знахідки не давали йому спокою. Весь час він аналізував, що саме можуть приховувати знайдені речі, проте був впевнений в одному - за всім цим стоїть скарб. Піднісши пергамент до вогню, Легран побачив, як під впливом тепла на ньому з’явилася криптограма із зображенням черепа і низкою цифр. Завдяки величезній витримці, логіці мислення, порівнянням і логічним висновкам, а головне - старанності він зміг дешифрувати піратські знаки. Дуже цікаво ігати за ходом думки головного героя, але ще цікавіше дізнатися, що винагородою за величезний труд йому дістався досить великий скарб пірата Кіда.
Объяснение: