Мрії - це частинки нашого життя. Без них важко уявити будні. Вони роблять життя яскравим. Завдяки їм ми робимо неможливе для нас в даний період. У кожної людини мрії різні. Хтось мріє про друзів, хтось про хороше майбутнє, про щастя, здоров’я, нову куплену річ.
Я вважаю, що мріяти - це досить добре, оскільки так у нас є можливість перетворити буденність у яскраві, сповнені радості моменти.
Своє життя мені важко уявити без мрій. Саме вони надихають до нових звершень, ставлять переді мною цілі, а також просто радують, особливо тоді, коли збуваються.
Як і будь-яка людина, я часто мрію про звичайні речі: щоб мені купили щось нове.
Але є важливіше, про що мрію найбільше - це здоров’я, благополуччя, щастя моєї сім’ї і мене зокрема. Коли людина здорова, чудово себе почуває, то у неї одразу піднімається настрій. Хочу щоб мене оточували вірні друзі, а із близькими все було добре.
Я дуже люблю подорожувати, тому найчастіше мрію про цікаву поїздку. Завдяки їй можна дізнатись нове, познайомитись з новими людьми, вивчити звичаї та традиції певної країни. Найбільше люблю місця з цікавою історією і ще в дитинстві я хотіла стати археологом. Мрію потрапити до Індії. Мене цікавить її культура, люди, а також одяг(дуже хочу купити собі сарі).
Ще одна моя мрія - полетіти до космосу. Звичайно, це звучить дивно, оскільки я - звичайна людина і щоб здійснити таке бажання потрібні великі кошти і міцне здоров’я. Але мене це не лякає. У майбутньому хочу досліджувати Всесвіт, можливо, знайти планети на яких теж можливе життя.
А поки я ще дитина, то тільки мрію про такі великі речі. Щоб добитись чогось у житті слід добре вчитись і мати хороші умови для створення свого майбутнього. Зараз в Україні війна і найбільше чого я хочу - це миру як у своїй країні, так і в усьому світі.
Отже, що я можу сказати як висновок: мріяти ніколи не пізно і це чудово наповнюватиме ваше життя барвами.
Вышла очень даже забавная история.
Хлестаков - обычный чиновник. Он не однократно играл в карты и полностью проигравшись в карты он решает сбежать от долгов. Таким образом он попадает в провинциальный тихий уездный городок. Суть остановки его там была в том, что деньги то все закончились и ехать дальше было не на что. А в этом городке как раз таки ждали и готовились к приезду ревизора. Люди подумали, что Хлестаков и есть тот самый долгожданный ревизор, а он в свою очередь оказался очень проворливым и хитрым - воспользовался такой ситуацией и положением.