Руслан и Людмила
Эссе
На уроке литературы мы изучали поэму Александра Сергеевича Пушкина «Руслан и Людмила». Это интересное произведение о смелом витязе Руслане и его любимой Людмиле. В начале произведения злой колдун Черномор похитил прямо со свадьбы Людмилу. Отец Людмилы Князь Владимир приказал всем желающим найти дочь и пообещал полцарства. И только Руслан поехал искать свою невесту потому что очень ее любил.
В поэме много сказочных героев: Черномор, колдунья Наина, волшебник Финн, говорящая голова. И начинается поэма любимыми словами:
«У Лукоморья дуб зеленый;
Злата цепь на дубе том…»
Таким началом поэт хотел показать, что поэма «Руслан и Людмила» – это сказка, в которой есть частицы народных былин. В ней рассказывается о приключениях Руслана, который ищет любимую невесту. У него есть враги и есть друзья. Враги разными методами пытаются ему помешать от Черномора Людмилу. Во время своего длинного путешествия главный герой увидел много интересного и странного. Встретил мудреца Финна, который ему ожить после смерти. Так же он подсказал как найти невесту, а потом и разбудить ее. Ведьма Наина в сговоре с Черномором и его соперниками Рогдайя, Фарлафа, Ратмира пытается погубить богатыря Руслана. Черномор, который похитил невесту Руслана, лишился своей волшебной бороды после боя с Русланом недалеко от Киева. А самого Руслана убивает Фарлаф, но волшебство Финна ожить главному герою.
Руслан ответственный и смелый витязь. Ни смотря ни на что он вернулся в родной Киев с победой над печенегами. Князь Владимир оценил поступок Руслана и дал возможность ему жениться на Людмиле. Каждый из героев получил свое. Были наказаны отрицательные герои поэмы, и вознаграждены положительные.
Мне очень понравилась поэма «Руслан и Людмила» и я с радостью посмотрю фильм, сняты по этой сказке.
Боязливий, виходив із дому полохливо озираючись.
«Я обережно визирнув із-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під'їзду стояв Кактус»
Не дуже злякався темряви прірви. Стало соромно за втечу від Кактуса. З легкістю дає обіцянки.
«І ще було дивно, що я зовсім не злякався»
«Звісно, тоді я й уявити не міг. які неймовірні наслідки матиме ця моя необачна згода!».
Набирається відважності.
«Але я щосили стиснув пальці в кулаки й рушив далі».
«Противний липкий страх, який переслідував мене ось уже кілька місяців відтоді, як мене відлупцював Кактус, кудись зник».
Починає розуміти, що не можна порушувати клятви.
«Здається, я втрапив у якусь хитро розставлену пастку, і клятва, яку я дав членам Таємного Товариства Боягузів — ТТБ, зв'язала мене по руках і ногах»
Проявляє догадливість та кмітливість.
«Під час нашої панічної втечі я знайшов потайні двері й урятував себе та своїх нових друзів від переслідування снньомордих потвор».
Клим узяв відповідальність врятувати світ, тому використав усі засоби подолання страху.
«Вірус страху найперше вражає хоробрих. У них зовсім немає імунітету. А нам, тим, хто звик боятися, усе життя треба боротися зі своїм переляком. Тому в кожного боягуза є свої засоби подолання страху...»
Климу дуже повезло, бо синє створіння відволіклося на муху.
«Останньою перепоною на нашому шляху залишалося ваше Таємне Товариство… Ти покажеш секретну лабораторію»
Не сподіваючись на до , почав діяти рішуче.
Напруживши всі м'язи, … нарешті я виповз за межі випаленого кола порепаної землі.
Спішить попередити друзів про наміри прибульців
«Мало не потрапивши під колеса автобуса, обминув свою школу й побіг до знайомого перехрестя. Туди, де кілька днів тому я так необачно наступив на металевий люк»
Сумлінно виконує завдання, покладені на нього.
«Клим прожогом гайнув до свого будинку, з дна квіткового горщика дістати ключ, відчинити ним жовтий автомобіль, мій «Запорожець» мав приховані резерви, … за кілька секунд посеред мого двору лежав перевернутий екскаватор»
Відчуває радість перемоги, переборює страх
«З полегшенням відкинувся на спинку сидіння й на шаленій швидкості понісся в безвість — назустріч небезпеці».
Усвідомлює, що треба узяти відповідальність за порятунок світу
«Я роззирнувся довкола — порадитися було ні з ким… Уся відповідальність за … порятунок світу, лягала на мене»
Клим починає відчувати смак пригод
«Ще секунду тому я був в українському селі, а тепер мій автомобільчик стояв на вершечку височенної усипальниці фараонів».
Усвідомлення того, що потрібно діяти швидко й упевнено.
«Я знав, що коли затримаюся хоч на секунду, до мене допадуться блакитні жаби».
«Климе. а хіба ти не помітив: ти ж майже вилікувався від страху!».
Кмітливість Клима усім до .
«Мені знадобилося лише кілька хвилин, щоб детально описати бенкет, який зафільмували Жук і Заєць, і розповісти про з'їдену муху, що подіяла на прибульця як снодійне … — урятовані!».
Він відчуває, що стає впевненим у багатьох ситуаціях
«Цього не може бути! — упевнено заперечив я й сам здивувався тому, що ми помінялися ролями — раніше хлопцям увесь час доводилося мене підбадьорювати».
«Я зазирнув у невеличке віконце — будка була порожня».
«Тут є чіткі інструкції, але виконати їх може лише Клим».
тут, таблиця, як він міняється
Жила дівчинка на і‘мя Галина. Їй було 9 років. Галина - дуже хотіла мати домашню тваринку, але нажаль батьки Галинки не хотіли бачити тварин у своєму домі. Якось вечером дівчинка не послухалися батьків і занесла додому кішку, яку знайшла надворі. На жаль її побачив дідусь, який розповів це батькам, а ті за не слухняність поклали бідолаху на домашній арест.
Минув один тиждень, а вона досі вдома. Сьогодні був Понеділок і батьки не були вдома, адже вони пішли вгості до друзів, а Галинку залишили на бабусю і дідуся.
-Ну нарешті, останні дні цього аресту.-пробурмотіла Галинка, яка дивилася у вікно.
-Це так не справедливо! Що я зробила не так?
Дівчинка дивилася на веселих дітей, які веселилися надворі, поки вона нудьгувала вдома. Діти побігли за дерево і їх вже не було. Раптом Галина побачила собаку і трьох цуценят. На них не було нашийників, отже вони безпритульні, кинула оком дівчина.
-Галинко! Закривай вікно, скоро буде злива! - сказала бабуся з кухні.
Дівчинка кивнула і сказала: Добре!
Вона так і зробила, але через секунду задумалася.
-Але, що ж буде з сім‘єю цуценят?-вона неспокійно поглянула на них через вікно.
Через хвилину хмари почорніли і на землю впали перші краплі дощу. Тож поки дідусь спав, а бабуся готувала вечерю Галинка вдягнула курточку і сапожки і хутко побігла на вулицю. Вона йшла непомітно, щоб її знову не застукали.
Вона підбігла до собаки і сказала: Я тобі до не хвилюйся!
Мати собака, звісно, що почала відходити і лаяти на захист дітей.
Потім собака подала сигнал і почала тікати разом із цуценятами. Галинка посмутніла, бо ще ні одна тварина не боялася її. Раптом її обличчя видало страх, коли вона згадала про сьогоднішній шторм. Дівчинка почала бігти навздогін щоб наздогнати собак, але вони подалися до гори. Дівчинка зупинилася, а мати собака стала на захист дітей і почала ще голосніше лаяти.
Ось і почалася злива, прогриміла блискавка і вдарила найвищю точку ділянки, а саме гору. Від цього спричинився поштовх і камені рухалися із неймовірною швидкістю і спрямовані саме на собак!
Галинка побачила це, тому вхопила собак і разом з ними прослизнула в печеру. Назовні видався величезний звук і каміння закрило прохід. Дівчинку охопив страх і вона намагалася не втрачати надію. Цуценята невинно присіли до холодної землі із сумними мордочками.
Галина хотіла відштовхнути камінь, але все було марно, тому вона простягла руку собаці й сказала: Може ти довіришся мені?
Собака не знала що робити тому простягла лапу, наче згоду. Дівчинка спробувала подзвонити рятувальникам, але зв’язка не було. Тому вона ввімкнула ліхтарик на телефоні щоб оглянути місцевість. Там було три тунелі, тому вона дозволила обрати шлях цуценятам, а ті вибрали центральний. Вони довго йшли, аж поки не побачили отвір з якого веднілися невеличкі промені. Галинка простягнула собак наволю, а сама не могла пролізти. Нащастя по дорозі йшла жінка, тож Галинка пролунала:
-Агов я тут внизу!
Пішохідка почула ці звуки і побачила дівчинку, тож вона зателефонувала рятувальникам, а ті витягнули Галинку на поверхню. Ось так Галинка стала героєм дня, а собаків залишила собі. І її батьккм почали подобатися домашні тварини.