Кора́н (араб. أَلْقُرآن — Qur'ān — читання в голос, декламація) — головна священа книга мусульман, запис проповідей, що виголошені пророком Мухаммедом в формі пророчих одкровень, головним чином в Мецці та Медині між 610 і 632 рр.
Мусульмани вірять, що Коран не створений, а існує передвічно, він є словом Аллаха і містить його остаточну і повну волю, яку Аллах промовив через пророка Мухаммеда.
снує декілька думок про походження назви. Згідно з однією думкою, вона є похідним від дієслова «кара», яке означає «читати». Згідно з іншою — воно походить від дієслова «іктарана», яке означає «зв'язуватися». За третім тлумаченням, воно походить від слова «кору», що означає «частування»[1]. Богослови вважають, що Коран отримав таку назву, оскільки є даром Божим для віруючих.
У самому Корані використані різні імена останнього одкровення, з яких найпоширенішими є:
Фуркан (розрізнення добра і зла, істини і брехні, дозволеного і забороненого)[2]Китаб (Книга)[3]Зікр (Нагадування)[4]Танзіль (Послання)[5]Словом «мусхаф» називають окремі сувої або примірники Корану.
Да
Объяснение:
Так как он всегда терпел все неуважение к нему рпди своей дочери. поэтому его можно назвать отцом героем