Свою повість «Собаче серце» Михайло Булгаков так і не побачив надрукованою. До друку її допустили лише в 1987, через 62 роки після написання, але саме завдяки цьому вона залишилась не спаплюженою псевдо-критиками, котрі не знали жалю до всього того, що брало під сумнів методи радянської побудови суспільства . Це була остання сатирична повість автора.
В основі твору лежить неймовірний випадок перетворення собаки в людину. Це сталося в результаті експерименту медика-науковця Преображенського: він пересадив собаці залози внутрішньої секреції
алкоголіка і злодія Клима Чугункіна. Результат експерименту дивовижний – собака поступово перетворюється на людину (Поліграфа Поліграфовича Шарікова). Але в нього залишаються деякі собачі навики (ненависть до котів) та дурні звички Клима Чугункіна.
Преображенський разом з доктором Борменталем намагаються його перевиховати, але всі заходи не дають необхідних результатів. Шаріков лише нахабніє і створює нові проблеми. Професору не залишається іншого виходу, крім повернути його до собачого
стану.
В особі Шарікова Булгаков втілив картину суспільного укладу 20-х років. Абсурдний науковий експеримент допомагає яскраво висвітлити абсурдність тогочасного суспільства. Шаріков, котрий являється своєрідним продовженням шахрая Чугункіна, стає цілком підходящим для тогочасної радянської влади. Восьмикімнатна квартира науковця розглядається як посягання на волю, на зборах «жилтоваришів», замість вирішення побутових проблем, хором співають пісні, а загальна бідність рахується, як початок нової ери.
Отож, основною проблемою повісті Булгакова стало людське суспільство в складну перехідну епоху. Автор наголошує, що все залежить від звичайної людини: від її моральності, вибору, та від того, яке в неї серце.
..ИВАН-ДУРАК-Как и полагается в русской сказке, тот, кого зовут И.-д., вовсе и не дурак, а ловкий крестьянский парень, сам себе на уме. Хоть и распевает, лежа на печи, «изо всей дурацкой мочи»,— «сам не прост», может и «черта оседлать». С верного Конька-Горбунка он легко выполняет приказы глупого царя: «хитро поймал Жар-птицу», похитил Царь-Девицу, ездил за кольцом, «был и на небе послом», в котлах не сварился и «красавцем учинился». Не послушавшись Горбунка, схоронив перо Жар-птицы, которое и навлекло на его голову столько бед и приключений, удачливый И.-д., сам того не желая, «сделался царем». Веселый, разудалый простак всегда волшебно вознаграждается по справедливости силами добра.
інтелектуальна драма професора Хігінса починається і завершується парадоксом Адже парадокс це логічна суперечність яка полягає в тому що в процесі її обговорення виникають умови для одночасного доказу істинності й хибності певного твердження.
Объяснение: