Вітька - «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.
Котигорошко - Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української дівчини.
3. Акакиевич Башмачкин за столько лет службы по чину, потому что у него не было цели. Он не видел своего будущего.
2. Сослуживцы и остальные не обращали внимания на Акакия, а если и обращали, только усмехались над ним. Он был снова муха.
4. Акакий любил брать работу на дом, переписывая документы.
8. Он поник духом при этой новости из-за того, что ему придется покупать новую, а денег толком на еду даже не хватало.
10. Новая шинель стала его мечтой, потому что он представил как будет в ней выглядить, как к нему будут относиться с ней и в ней он видел свою первую за жизнь цель. Акакий экономил на всем.
11. После пропажи шинели в нем умер чиновник, он увидел всё безразличие людей к нему. И после этого в нем умер его чиновник, но не как не человек, так как человеческая душа у него давно была мертва.
14. Маленький человек - человек, который не может постоять за себя и он будто бы маленький (но не телом, а внутренней натурой). Он не может постоять за себя, он не имеет собсвенное мнение.
19. Гоголую это понадобилась ради того, чтобы показать, что он умер не просто телом, а то, что внутри умер тот чиновник, который потом стал мстить всем тем, кто отказал ему в
В сихотворении "Жди меня, и я вернусь..." поражает страстное, напряжённое чувство, воплощённое поэтом в этих стихах. Это лирическое произведение о верной и преданной любви. Симонов верил, что любимая дождётся его с фронта. Она будет ждать даже тогда, когда друзья потеряют надежду на его возвращение.
В этом стихотворении поэту удалось воплотить чувства любви и привязанности, над которыми не властны время и обстоятельства. Бросается в глаза многократное повторение слова "жди". В первой двенадцатистрочной строфе оно повторено одиннадцать раз, даже в слове "дожди". Эта строфа и начинается, и заканчивается словом "жди". Это не случайно. А вот словами "жди, когда..." начинается шесть строчек, в которых описаны и разные времена года, и разные жизненные обстоятельства, обозначающие, что ожидание это бе Во второй строфе напряжение как будто немного спадает, но и она начинается и заканчивается словом "жди". В третьей строфе мы снова встречаемся с настойчивым повторением: "жди—ждал—ждавшим—ожиданием—ждать". Начало каждой строфы: "Жди меня, и я вернусь..." повторено три раза.
В этом лирическом произведении рифмуются нечётные и чётные строки: 1-я—3-я, 2-я—4-я. При этом во всём стихе рифмы мужские, т.е. с ударением на последнем слоге: "вернусь—грусть", "жди—дожди" и т.д. Мужские рифмы сообщают стихам силу напора, энергию, жёсткость.
Стихотворение Константина Михайловича Симонова "Жди меня, и я вернусь..." мне очень понравилось. Поэт дал надежду своей любимой на то, что он вернётся.
Вітька - «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.
Котигорошко - Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».
Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української дівчини.