Встановіть послідовність подій у творі за цитатами: А. "Колись я намалюю шедевр, і ми всі виберемося звідси. Їй-бо, виберемося!"
Б. "Очі у Джонсі були широко розплющені. Дівчина дивилась у вікно й лічила — лічила в зворотному порядку…"
В. "...в листопаді холодний, невидимий пришелець, якого лікарі називають Пневмонією, почав бродити по колонії, торкаючись то одного, то другого своїми крижаними пальцями".
Г."… щось примусило цей останній листок залишитись там, де він є, щоб показати, яка я була противна. Це гріх — хотіти вмерти. Тепер ти можеш дати мені трохи бульйону й молока з портвейном... "
Ґ. "...люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький Грініч-Вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів XVIII століття, голландських мансард і низької квартирної платні".
Д. "У неї один шанс... … І цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити".
Е. "…він (Пневмонія) напосівся на неї, і тепер Джонсі, нездатна й поворухнутись, лежала на фарбованому залізному ліжку, дивлячись крізь невеличкі шибки голландського вікна на глуху стіну сусіднього мурованого будинку".
Є. "Я хочу, поки не стемніло, побачити, як одірветься останній. Тоді помру і я".
Ж. "Сью розповіла старому про химери Джонсі й про свої побоювання відносно того, як би її подруга, легенька й тендітна, немов листок, не відлетіла від них, коли зв'язок із світом у неї ще послабшає".
З. "Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана, він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок".
И. "Мені хочеться розслабитись, ні за що не триматися й полетіти — дедалі нижче й нижче — як один з отих нещасних, виснажених листків".
І. "Сьогодні в лікарні від запалення легенів помер містер Берман. Він хворів тільки два дніп
ответ:
сказка-притча. холодная, но справедливая. о том как быстро забывается добро; как важно быть не только справедливым, но смелым, хитрым и храбрым; о том, что сила - не всегда главный ; о том, что значит семья.
с одной стороны, завораживает. с другой - я в очередной раз вспомнила, почему не люблю читать книги о животных. киш добывал медведей не ради прихоти или славы, а ради выживания. но бедное животное мне было безумно жалко. особо впечатлительным лучше обойти этот рассказ стороной. не люблю читать о смерти четвероногих, какой бы естественной и необходимой она ни была.
и вопрос, который, кажется, будет долго меня мучить. откуда я знала, что на медведей можно охотиться с китового уса? *и все-таки, какая *