І. Організаційний момент . Емоційне забарвлення уроку . Створення позитивного настрою (побажання гарного настрою та успішної роботи на уроках).
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Перевірка домашнього завдання.
ІІІ. Оголошення теми, мети і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності .
Сьогодні ми з вами відкриваємо надзвичайно цікаву сторінку світової історії та культури – добу Середньовіччя. Ви вже знайомилися з цією епохою на уроках історії. Що ж таке Середньовіччя? Тисячоліття, що відділяє Давній світ від Нового часу в історії людської цивілізації, називають Середніми віками. Цей термін ввели італійські гуманісти на межі 15 і 16 ст., вважаючи Середньовіччя часом глибокого культурного занепаду. Це часи жорстокої інквізиції та хрестових походів. Але Середні віки – важливий етап у становленні світової культури, саме вони стали підґрунтям для розвитку самобутніх культур Заходу і Сходу. Середньовічна культура подарувала людству справжні шедеври архітектури, живопису, літератури.
- Часто до терміна «Середньовіччя» додають епітет «темне». Чи доречний тут цей епітет?
+Сьогоднішній урок мені хочеться провести у формі подорожі. І хоч ця прогулянка буде умовною, символічною, але в ній пройдемо справжні сходинки, що ведуть до вміння творчо мислити, аналізувати, здобувати нові знання, формувати особисту думку.
Главный герой – золотоискатель - еще в самом начале рассказа был предан своим другом, брошен им на произвол судьбы в суровых полярных условиях. Он вывихнул ногу, и товарищ бросил героя, чтобы самому.
Превозмогая боль и голод, герой двинулся в путь. Он знал, что несмотря ни на что, ему нужно идти вперед. Иначе – верная гибель. Поначалу герой надеялся, что товарищ ждет его у их совместного тайника, где спрятаны жизненно важные припасы – «патроны, крючки и лески для удочек и маленькая сеть». И эта мысль придавала герою силы.
Писатель подробно описывает каждую секунду пути золотоискателя, потому что каждая секунда давалась ему с великим трудом. Это была настоящая борьба за жизнь. Мы видим, что эта борьба очень тяжела. Голод, боль и усталость с каждой секундой все больше выматывали героя, доводили до отчаяния, до слез. Однако он не сдавался. И все шел и шел вперед.
Под конец своего путешествия герой превратился в полудикое существо, его мучили страхи, навязчивые мысли, он был похож на скелет: «Они увидели живое существо, но вряд ли его можно было назвать человеком. Оно ничего не слышало, ничего не понимало и корчилось на песке, словно гигантский червяк».
Однако это существо добилось своей цели – герой добрался до китобойного судна И через некоторое время снова превратился в человека. Конечно, такое испытание не для героя даром – у него остался страх голода. Но он вновь вернулся к жизни в полном смысле этого слова.
Мне кажется, в своем рассказе писатель восхищается не только силой характера героя, но и природным инстинктом, заложенным в каждом из нас. Стремление жить во что бы то ни стало заставляет человека преодолевать немыслимые испытания, поистине творить чудеса, чтобы сохранить в себе самый великий дар – жизнь.