Рассказ о тигре Это крупное животное ударом лапы может свалить с ног лошадь. Тигр – один из самых крупных представителей хищного царства, длина его тела – от полутора до трёх метров.
Цвет меха тигра — красновато-желтый с красивыми черными полосами по всему телу. Встречаются в природе и тигры-стиляги: белого или чёрного цвета.
Тигр – кошка с особой грацией. Его движения плавны, ловки, быстры, он умеет двигаться бесшумно и аккуратно. Как у истинного хищника у него тонкий слух, отличное зрение, высокая прыгучесть, он хороший скалолаз и пловец.
Кошки умеют мурлыкать, мурлычет и тигр, когда он сыт и спокоен. Но если что-то не по нему – глухо рычит, и издаёт угрожающие звуки.
Днем он прячется в непроходимом царстве джунглей, в сыроватых местах, а ночью выходит на охоту. Он совершенно по-кошачьи подкрадывается к неосторожному животному и потом одним прыжком наскакивает на него и мгновенно убивает. За несколько секунд эта крупная полосатая кошка может убить даже не одного, а нескольких животных. Опасный зверь – тигр!
Эксперты давно подметили такое свойство тигра, как высокая при к тем условиям, в которых он прeбывает. Будь то леса умеренного пояса, или тропические, джунгли, горные или равнинные территории, глухие места или рядом с человеком – тигр легко адаптируется ко всему.
Охота на тигра в старину была любимою забавою богатых особ в Индии; позже это удовольствие могли позволить себе состоятельные люди из английских офицеров, служащих в Индии. Далеко не всегда подобного рода охота заканчивалась благополучно.
Героїня книги, дівчинка по імені Аліса, починає свою подорож у Країну Чудес зненацька для себе самої: разомлевшая від жари й неробства Аліса раптом помітила кролика, що саме по собі не дивно; але кролик цей виявився не тільки мовцем (чому в ту хвилину Аліса теж не зачудувалася), але ще й власником кишенькових годинників, а вдобавок він кудись дуже квапився. Згоряючи від цікавості, Аліса кинулася за ним у нору й виявилася… у вертикальному тунелі, по якому стрімко (або не дуже? адже вона встигала зауважувати, що коштує на полках по стінах, і навіть схопила банку з наклейкою «Апельсиновий мармелад», на жаль порожню) провалилася крізь землю. Але все кінчається на цьому світлі, скінчилося й Алісине падіння, причому досить благополучно: вона виявилася у великому залі, Кролик зник, зате Аліса побачила багато дверей, а на столику – маленький золотий ключик, яким їй удалося відкрити двері в чудесний сад, але пройти туди була неможливо: Аліса була занадто велика
Але їй відразу підкрутився флакончик з написом «Випий мене»; незважаючи на властиву Алісі обережність, вона все-таки випила із флакончика й стала зменшуватися, так так, що злякалася, як би з нею не трапилося того, що буває з полум’ям свічі, коли свічу задувають. Добре, що поблизу лежав пиріжок з написом «З’їли мене»; з’ївши його, Аліса вимахнула до таких розмірів, що стала прощатися зі своїми ногами, що залишилися десь далеко внизу. Дуже все тут було дивно й непередбачене. Навіть таблиця множення й давно виучені вірші виходили в Аліси сикось-накось; дівчинка сама себе не дізнавалася й навіть вирішила, що це й не вона зовсім, а зовсім інша дівчинка; від прикрості й нескінченних чудностей вона заплакала. І наплакало ціле озеро, навіть сама там ледве не потонула
0_0 0_0 0_0 0_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_00_0