Объяснение:
Опис зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».
Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».
Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
10.Матір двох синів, дружина Бульби: «Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка».
11.У дружини не було власної думки: « …вона не сміла ні в чім суперечити».
12.У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки: «… вона – баба, вона нічого не тямить…».
Объяснение:
первая выдать её замуж второе придёт ногтей всё хотели выдать замуж третье он построил благородное он защищал данное даже когда тогда когда был избит до полусмерти Я считаю что это оценивает 2 настоящего мужчину 4 е хотели выдать замуж насильно за незнакомого человека когда она ещё училась в школе пятое жалость к этой женщине и отвращение к этому к этому к разным лицам 6 он дал ей уроков человечности доброты любви Он ей стать академиком 7 навсегда потому что он стал для неё роднее чем родственники он защищал и оберегал её 9 в 10 вывод для меня его образ сложился как образ наставника чуткого доброго заботливого человека
Вера беларуса» — верш-разважанне і адначасова заклік да дзеяння, палымяная пра мова перад людзьмі, якія ўжо адчулі надыход вялікіх падзей, але яшчэ не ўсвядомілі да канца сваёй ролі ў гэтых падзеях. Таму так настойліва і страсна гучаць словы паэткі.