Цыганка бабушка и дед нашли на лавке, его подкинули. Вырос- и стал работать в красильной мастерской Характер у него веселый. С людьми общается доброжелательно, улыбается им. Он был похож на ребенка, ибо кричал как они и просто улыбался им. о Хорошо относится только к бабушке, которую называет " бабаней " и Алеше. Цыганок любит трудится, и руки у него золотые, умелые. Вот что говорит дед : " Золотые руки у Иванка, дуй его горой! Помяните мое слово: не мал человек растет!" Он работает над собой и хочет научиться петь. Цыганок - человек творческий. Он то устраивает гонки тараканов, сажая их в бумажную цветную карету, то начинает дрессировать мышей, то становится иллюзионистом, показывая фокусы. Цыганок самозабвенно пляшет, раскидывая руки коршуном, то мечется по полу стрижом... Единственный недостаток есть у Цыганка : ему нравится воровать. Причем он делает это из любви к процессу. Цыганок умеет дружить , ибо в нужную минуту выручает Алешу Пешкова, оправдывая его перед дедом...
Жаль, но его рано настигла смерть, ибо ушел из жизни тогда, когда на него упал тяжелый крест...
А так... хороший был человек.
Объяснение:
Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
(комедія І. Карпенка-Карого "Сто тисяч")
Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття грошей, — якими різними є ці персонажі! У першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них — різні. Першою і центральною фігурою п'єси є багатій Герасим Калитка. Він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "Тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені..." Найперше його цікавить матеріальне, а духовне — повністю знецінюється. Так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри. У робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать".