В будние дни парадный подъезд осаждают разные «убогие лица» со своими скромными
Прожектеры, искатели мест,
И преклонный старик, и вдовица.
В торжественные же дни к подъезду съезжаются знатные гости, «одержимые холопским недугом» . Ясно одно: парадный подъезд является в стихотворении символом всесильной власти и карать, и миловать, и осчастливить, и уничтожить.
В праздничные дни в домах вельмож выставлялись особые книги, куда записывали свое имя и званье посетители, которых не допускали к господину. Этим они показывали свое почтение
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.