З дитячих років ми чули, як співали наші мами ро рушнк", "Ми підем, де трави похилі", "Білі каштани", "Стежина", "Цвітуть осінні, тихі небеса". І тільки зараз ми дізналися, що всі ці пісні належать одному авторові — Андрію Малишку.
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємопов'язане з елементами народнопісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як Л. Ревуцький, П. Майборода. А. Штогаренко, П. Козицький, М. Вериківський, С. Козак, О. Білаш та інші.
Мабуть, найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня "Рідна мати моя" ("Пісня про рушник"). Вона була написана до кінофільму "Літа молодії" і здобула велику популярність серед народу, стала народною перлиною. Кожен рядок цієї пісні випромінює доброту і любов, пройнятий материнським теплом і синівською вдячністю. У поезії створено узагальнений образ матері, що "ночей не доспала", що передавала своєму синові любов до Вітчизни, до природи, до всього прекрасного. Мати перед дальньою дорогою дає сину "рушник вишиваний", де вимережила своїй дитині долю, долю серед тихого шелесту трав, "в щебетанні дібров". Цей рушник оберігатиме сина в дорозі і буде нагадувати йому про сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм і найдорожчою людиною. Своєрідна форма поезії наближає її до пісні. Рефрен надає співучості, ніжності, ліричності, народності. Твір насичений епітетами, яскравими метафорами.
У прекрасній пісні "Ранки солов'їні" йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються і солов'їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і дніпровські хвилі, якими разом милувалися. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований на паралелізмі, він викликає чимало асоціацій.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він порівнює із "золотою веселкою".
За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав свою лебедину пісню, що живе в народі під назвою "Стежина". У поезії— персоніфікований мистецький образ стежини — життєвої дороги людини, що наштовхує поета на роздуми про власну життєву дорогу.
У піснях своєрідність художнього почерку А. Малишка позначена щедрим використанням фольклорних елементів. Характерними для його поезій є синонімічні повтори, народні образи-символи, його тропи і фігури завжди свіжі й неповторні. Пісні насичені метафорами, епітетами, порівняннями.
Пісні Андрія Малишка співають люди різного віку, вони близькі всім, бо йшли від чистого і щирого серця.
Среди левонтьевских автор больше внимания уделяет саньке. санька был вторым сыном дяди левонтия и, когда старший уходил с отцом, чувствовал себя главным среди детей. астафьев пишет; «исцарапанный, с шишками на голове от драк и разных других причин, с цыпками на руках и ногах, с красными окровенелыми глазами, санька был вреднее и злее всех левонтьевских » . это было действительно так, потому что именно санька дразнил мальчика, заставляя его высыпать ягоды, смеялся над ним, издевался и требовал калачи. автор как бы изучает саньку, он дает нам понять, что героя рассказа притягивает и восхищает энергия и изобретательность саньки и отталкивают его злость и подлые поступки.
Осмелом волшебнике гарри поттере состоит из семи книг. больше всего мне понравилась первая. в ней гарри мой ровесник. многие его черты я узнаю в себе и своих друзьях. многие спрашивают меня, почему я люблю читать о гарри и его друзьях. я тоже об этом думаю. скорее всего, в книгах о гарри поттере людей больше привлекает не волшебство. хотя о нём тоже интересно читать. самое главное, это дружба, соединившая рона, гарри и гермиону. интересен невил долгопупс и другие . напоминает мне гендальфа из «властелина колец». он такой же мудрый и смелый. не знаю почему, но мне нравится строгий профессор снегг. читая «гарри поттера», я понял, что настоящий друг будет с тобой даже тогда, когда нет шансов победить. рон и гермиона боялись волдеморта, но всё равно не отступились и сделали всё для того, чтобы их друг достиг своей цели. сцена, где рон руководит шахматной игрой, потрясла меня. если бы я был девочкой, наверное, расплакался бы. уизли рисковал жизнью. был момент, когда я подумал, что он умер. гермиона сначала показалась мне зазнайкой. таких, как она, называют «ботаниками», но потом я понял, что без неё гарри не смог бы победить. во всех книгах её ум спасает героев от гибели. она дочь маглов, но в магии превзошла всех своих сверстников и даже из старших классов. я бы хотел попасть в мир гарри поттера и поучиться в хогвардце. мне хотелось бы научиться магии и найти таких же друзей, как у гарри. мир гарри поттера выдумка, но он многому учит нас. главные герои книги обладали такими чертами как смелость и верность. они боролись со злом и никогда ему не уступали. я думаю, что джоан роулинг великий писатель. её «гарри поттеру», многие люди, которые не любили читать, полюбили чтение. я тоже отношусь к их числу. если бы таких книг было больше, все люди планеты стали бы поклонниками .
Объяснение:
З дитячих років ми чули, як співали наші мами ро рушнк", "Ми підем, де трави похилі", "Білі каштани", "Стежина", "Цвітуть осінні, тихі небеса". І тільки зараз ми дізналися, що всі ці пісні належать одному авторові — Андрію Малишку.
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємопов'язане з елементами народнопісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як Л. Ревуцький, П. Майборода. А. Штогаренко, П. Козицький, М. Вериківський, С. Козак, О. Білаш та інші.
Мабуть, найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня "Рідна мати моя" ("Пісня про рушник"). Вона була написана до кінофільму "Літа молодії" і здобула велику популярність серед народу, стала народною перлиною. Кожен рядок цієї пісні випромінює доброту і любов, пройнятий материнським теплом і синівською вдячністю. У поезії створено узагальнений образ матері, що "ночей не доспала", що передавала своєму синові любов до Вітчизни, до природи, до всього прекрасного. Мати перед дальньою дорогою дає сину "рушник вишиваний", де вимережила своїй дитині долю, долю серед тихого шелесту трав, "в щебетанні дібров". Цей рушник оберігатиме сина в дорозі і буде нагадувати йому про сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм і найдорожчою людиною. Своєрідна форма поезії наближає її до пісні. Рефрен надає співучості, ніжності, ліричності, народності. Твір насичений епітетами, яскравими метафорами.
У прекрасній пісні "Ранки солов'їні" йдеться про ніжне кохання, яке ніколи не забувається, сниться ночами. Згадуються і солов'їні ранки, і стежки, де ступали ноги милої, і дніпровські хвилі, якими разом милувалися. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований на паралелізмі, він викликає чимало асоціацій.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він порівнює із "золотою веселкою".
За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав свою лебедину пісню, що живе в народі під назвою "Стежина". У поезії— персоніфікований мистецький образ стежини — життєвої дороги людини, що наштовхує поета на роздуми про власну життєву дорогу.
У піснях своєрідність художнього почерку А. Малишка позначена щедрим використанням фольклорних елементів. Характерними для його поезій є синонімічні повтори, народні образи-символи, його тропи і фігури завжди свіжі й неповторні. Пісні насичені метафорами, епітетами, порівняннями.
Пісні Андрія Малишка співають люди різного віку, вони близькі всім, бо йшли від чистого і щирого серця.