ответ:П’єса «Синій птах» написана у період, коли М. Метерлінк від символіста до «театру смерті» прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І сенс п’єси в тому, аби показати людству філософський сенс буття, красу сьогоденного життя і його велич. Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров’я і щастя. Що і змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея зуміє розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов’язківо, навчитися бачити те, що «не на виду». І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди життям кожна людина. Їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, садами Блаженств і Царством Майбутнього.
Діти дізнаються, що за померлих треба молитися, бо «молитися — значить згадувати». Таїнство смерті таке ж велике, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо впустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принесенні щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися дітьми.
Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажані змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс життя— зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який сенс у тому, що ти живеш, тому,що життя — вічне.
Моріс Метерлінк був тією людиною, яка створила символістський «театр». Ось тепер можемо говорити про пошуки щастя героями «Синього птаха». Зрозуміло, що цій феєрії передував складний творчий і духовний шлях, якщо на зміну йому, де всім керує Невідоме, тобто невидимі й невідомі фатальні сили, наміри яких таємні,невідомі. Зрештою, це була Смерть, до якої прислухалися усі особи, що лише чекали.
І ось читачеві і театру пропонується твір, у якому нема відчуття приречеті, герої якого не чекають, а діють і змінюють насамперед свій духовний світ. Через те більша частина дійових осіб є символами духовної діяльності людини, як такої або творчого начала.
Так, Душа Світла відправляється на пошуки Синього птаха щастя родини, яку б ніхто не назвав заможною, у супроводі Душ Вогню, Води, Цукру і двох створінь, які вже давно супроводжують людину на її шляху. Душі дітей не примітивні і багато що пізнали.
Чарівний діамант допомагає дітям на їхньому шляху. І той шлях — найнебезпечніший, яким проходить людина. Це шлях самовиховання. Одна за одною змінюються картини. Із злиденної хижі дроворуба ми потрапляємо до розкішних покоїв феї, аби зустрітися з надбаннями ще первісних людей — вогнем, водою, хлібом, цукром, першими свійськими тваринами. Спершу, як і слід було чекати, на шляху самопізнання ми звертаємося до наших згадок… Страшна демонстрація материнської долі бідних для мене повністю знімає ідилічний настрій картини: семеро померлих дітей один за одним виходять на кінець.
Заглиблення у подальше приводить маленьких людей до жахів і темних поривань людської, отже, і їхньої, психіки. Спіймані тут Сині птахи не витримують світла. «Ліс» особистості недалеко пішов від «лісу» природи, який намагався засудити людину, якій, проте, не під силу її перемогти. Відкриття Діаманта кладовище запевняє хлопчика й дівчинку, що смерті нема.
Проте і світло можна затьмарити — є блаженства різні за сутністю, і якщо зірвати маски, виглядають, як чудовиська. І тільки й радості Розуміти, Бачити, Не боятися, так само, як Материнська Любов, істинні. Найтрагічніші символи, мабуть, у блакитному палаці, де чекають на життя, про нього все заздалегідь, ненароджені діти…
І тому повертаємось до хижі дроворуба, так і не знайшовши Синього птаха. І щось подібне було вже тільки ще до початку його мандрів. Він передасть його дівчині-сусідці, а та не утримає Птаха щастя. Може, тому, що щастя не можна вибрати або отримати у подарунок. За ним треба йти. Даремно звертається до глядачів Тільтіль:
Ми дуже вас якщо хтось із вас його знайде, то нехай принесе до нас,він нам потрібний для того, щоб стати щасливими у майбутньому…
Предыдущие Сочинения: Проблема людських можливостей пізнання Царини Невідомого
Следующие Сочинения: Проблема морального максималізму в драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»
Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » «Синій птах» М. Метерлінка - п’єса про сенс буття . Литературные сочинения!
Объяснение:
1)архаизмы:
Лукомо́рье – изгиб (излу́чина) морского берега.
На неве́домых доро́жках – на неизвестных (от «ведать» – знать), по которым никто не
ходил.
Неви́данный – небывалый, поразительный, удивительный.
Дол – пространство без деревьев - доли́на.
Виде́ние – призрак, привидение, явление из мира фантазии.
Там о заре́… – То есть при свете зари (заря – световая окраска горизонта перед
заходом или восходом солнца).
Ви́тязь – богатырь, воин.
Поведать – то же, что сообщить
Прихлынут - хлынут, приблизятся
И мёд я пил – лёгкий сладкий хмельной напиток
Чредо́й (чередо́й) – друг за другом.
Дя́дька – здесь: надзирающий, присматривающий за витязями-воинами (так до 1917
года называли мужчину-служителя, приставленного для пригляда за новобранцами в
военном заведении).
Мимохо́дом – идя войной.
Пленя́ет – берет в плен.
Сту́
па – тяжелый металлический, деревянный или каменный сосуд, в котором толкут
что-либо пестом или растирают зерно.
Ча́хнет – сохнет, слабеет, худеет, дряхлеет, становится слабым, болезненным.
Русский дух – русская душа; то, что составляет русский народный характер.
королевич – принц
Старославянизмы: злато, златая, песнь, брег.
1. Настоящим именем Джека Лондона было Джон Гриффит Чейни. Фамилию «Лондон» он получил позднее, когда его мать вышла замуж во второй раз, и дала ему фамилию отчима.
2. Знаменитый писатель мог и вовсе не родиться на свет. Его мать подумывала о том, чтобы застрелиться, потому что отец её ребёнка настаивал на аборте. К счастью, у неё ничего не вышло.
3. Когда ему было всего 14 лет, за 300 долларов он купил небольшую лодку, на которой начал выходить в море и ловить креветок. При этом Джек Лондон нарушал закон, так как лицензию на рыболовную деятельность у него не было.
4. Работать он начал рано. Ещё будучи ребёнком, он продавал утренние и вечерние газеты и подрабатывал в кегельбане тем, что расставлял кегли по местам.
5. Одним из важнейших людей в жизни Джека Лондона была Вирджиния Прентисс, бывшая рабыня его матери. После рождения ребёнка именно она заботилась о нём, так как родной матери было не до него, а отец его испарился, когда мать отказалась делать аборт. Именно Вирджиния Прентисс одолжила ему деньги на покупку лодки.
6. Во время обучения в средней школе он считал, что преподавание ведётся слишком медленно. Поэтому он бросил школу и начал готовиться к поступлению в университет самостоятельно.
7. Свой первый гонорар Джек получил еще в 16-летнем возрасте. Ему удалось опубликовать в одной из газет Сан-Франциско очерк «Тайфун у берегов Японии».