Конечно можно, главное желание и наличие сердца. Ибо когда люди чувствуют власть они теряют эту самую человечность, а этот момент и является одним из самых важных испытаний в жизни (как по мне)
Ведь можно просто иметь деньги иметь, не просто из а неподвласную тягу к ним и это уже не нормально, нужно работать над собой.
а если работаь над своей личностью то все будет хорошо, и это 100% информация. И деньги не нужно просто мести к себе, нужно думать об окружающих и людям и всегда себя на их место. Это действительно важно
Написала я хоть и не много но надеюсь что хоть чем-то .
Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.
Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії.
За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я.
Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки.
На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.
З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати..."
Всем без исключения нравятся смелые люди, трусов презирают и клеймят. Бытует мнение, будто смелые не испытывают страха. Кажется, что смелому все дается легко, никаких трудностей нет. Интересно, бояться ли храбрецы чего-то?
Мне кажется, что чувство страха присуще всем людям, и смелым в том числе. Ведь смелость – это не только на эпатажные выходки или головокружительные трюки, это особая сила души, проявляющая себя, порой, в самых обыденных ситуациях. Людям свойственно множество страхов, и страх смерти в том числе. Без страхов человечество было бы обречено на вымирание. По-моему, сила смелого человека в мужестве, а не в бесстрашии. Меня привлекает в смелых людях сила воли, самообладание. Их человеческие слабости не отталкивают, а делают героев ближе и понятней. Они как бы говорят нам: мы такие же как вы, простые люди. Это дает надежду, что настоящая смелость доступна всем, стоит лишь победить свой страх.
Конечно можно, главное желание и наличие сердца. Ибо когда люди чувствуют власть они теряют эту самую человечность, а этот момент и является одним из самых важных испытаний в жизни (как по мне)
Ведь можно просто иметь деньги иметь, не просто из а неподвласную тягу к ним и это уже не нормально, нужно работать над собой.
а если работаь над своей личностью то все будет хорошо, и это 100% информация. И деньги не нужно просто мести к себе, нужно думать об окружающих и людям и всегда себя на их место. Это действительно важно
Написала я хоть и не много но надеюсь что хоть чем-то .