Чи не гоже було б нам, браття,
Розпочати давніми словами
Скорбну повість про Ігорів похід,
Ігоря Святославовича?
А зачати нам отую пісню
По сьогоденних бувальщинах,
Не по намислу Бояновім,
Боян-бо наш віщий,
Як хотів кому пісню творити,
Розтікався мислю по дереву,
Сірим вовком по землі,
Сизим орлом попід хмарами.
Спогадає перших днів усобиці —
Випускає він десять соколів
А на зграю лебединую:
Котру сокіл доганяє,
Та перша і пісню зачинає —
Чи старому князю Ярославові,
Чи Мстиславові хороброму,
Що зарізав Редедю
Перед полками касозькими,
А чи красному Роману Святославовичу.
Боян же, браття, не десять соколів
Напускав на зграю лебединую, —
Накладав він на живі струни
Віщі персти свої,
І самі вони славу князям рокотали.
Зачнемо ж ми, браття,
Від старого Володимира
До Ігоря сьогоденного.
Ігор сей, славен князь,
Міццю розуму оперезав,
Мужністю сердечною нагострив,
Ратного духу виповнився
Та й повів полки свої хоробрі
На землю Половецьку,
За землю Руську.
О Бояне, солов’ю наш давній!
Тобі б сей похід ощебетати,
По дереву мислі пурхаючи,
Розумом ширяючи під хмарами,
Давню славу звиваючи з новою,
Летючи тропою Трояновою
Через степи на море.
Тобі б співати пісню Ігореві,
Ігореві, Олега внукові:
«Не буря ясних соколів
Занесла через поля широкі, —
Галич лине зграями
К Дону великому».
А чи так би заспівати тут,
Віщий Бояне, внуче Велесів:
«Іржуть коні за Сулою,
Слава дзвенить у Києві,
Сурми сурмлять в Новгороді,
Стяги мають у Путивлі-граді,
Дожидає Ігор брата Всеволода.
Каже йому буй-тур Всеволод:
«Один брат, один світ світлий, Ігорю,
Обидва ми Святославовичі.
Сідлай, брате, свої коні бистрі,
Мої-бо вже готові стоять,
Під Курськом осідлані.
А мої куряни — вправні воїни,
Під сурмами сповиті,
Під шоломом викохані,
З кінця списа годовані.
Всі путі їм відомі,
Яруги їм знайомі,
Луки в них напружені,
Сагайдаки відкриті,
Шаблі нагострені;
Самі скачуть, як вовки сірі в полі,
Шукаючи собі честі,
А князеві слави».
Объяснение:
Богатырь Илья Муромец – известный герой русских былин. В нем воплотилась сила, мощь, самоотверженность и непобедимость русского народа.
В детстве и юности будущий богатырь страдал заболеванием, не позволяющим ему самостоятельно ходить, но в 33 года получил чудесное исцеление от посетивших его врачевателей. Он не только смог передвигаться, но и стал обладать недюжинной силой. Имя Илья он получил после крещения, раньше его звали Никита.
Илья Муромец посвятил свою жизнь защите русской земли и народа. Он одолел Соловья-разбойника, Идолище, отразил нападение захватчиков (половцев, казаков) и совершил много подвигов во время службы у князя Владимира. Любимый русский богатырь обладал удивительной силой духа, был спокоен и степенен, добр и великодушен. Он не проливал понапрасну кровь, щадя врага, проявлял смелость и благородство. Описание подвигов Ильи Муромца в былинах перекликается с реальными историческими событиями.
Имя богатыря упоминается не только в русских былинах, но и во многих зарубежных произведениях, сагах, эпических поэмах Германии XIII века.
Интересно, что в отличие от других былинных богатырей Илья Муромец ни разу не упоминается в летописях. Существовал ли он в реальности? В одних былинах говорится, что в конце жизни богатырь окаменел, а в других – что он занялся религией, стал монахом и был похоронен в Антониевых пещерах. После проведения исследований у ученых возникли сомнения, что в Киево-Печерской лавре действительно находятся мощи Ильи Муромца. Место рождения и точное прозвище богатыря также не определено.
Русская православная церковь канонизировала Илью Муромца, его образ почитается 1 января. Именем богатыря названы музыкальные произведения и художественная литература, водопад на полуострове Медвежий, ледоколы, самолеты и бронетехника. Образ Ильи Муромца запечатлен на картинах Николая Рериха и Виктора Васнецова.
