Дедушка-главный герой этого произведения, это добрый, отзывчивый человек. Дедушка Максим всем сердцем любит своих внуков, нежной и искренней любовью, и внуки так же заботятся о нём и проявляют свою любовь. Мальчишки знают все его слабости, относятся к нему снисходительно, как к маленькому. Он им очень дорог, они его уважают и чтят. Внуки ценят в нем его добродушие и его открытость. Они во многом берут с него пример, и учатся у него жизни.
Этот озорной старичок любит поплясать. Однажды, во время пляски, он обнаружил заколдованное место, и сразу решил, что там должен быть клад. Клад-то он нашел, пережив минуты страха, но все это богатство превратилось в мусор. Умный дед понял, что свое благополучие надо заработать собственным трудом.
І сталося диво: ніби читаючи думки малого мрійника, лебеді знову з'явилися в піднебессі. Довго хлопчик дивиться їм услід, а дід каже: "Оті принесли нам лебеді на крилах життя". Хлопчику дивно, а дід продовжує далі: "Еге ж: і весну, і життя". Він розповідає малому, що навесні сонце відімкне своїми ключами землю, а ключі ті золоті. Дитині стає страшно — а що як сонце загубить свої ключі?
Все це викликає у діда сміх. "Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли немає якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. В таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і "ох, рятуйте мою душу", з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них".
Потім дід заспокоюється й пояснює хлопчикові, що лебеді полетіли "на тихі води, на ясні зорі". І знову хлопчик задумується, але вже про ті краї, де тихі води і прихилені до них зорі.
Та вже треба йти до хати, а то мати буде сварити за те, що вискочив босоніж, і називати махометом, вариводою, лоботрясом. Вже ж було таке, коли по першому лідку вискочив на ковзанку з материними ночовками. "Ніхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тільки тут не каталися: одні на санчатах, другі на грамаках, треті на шматкові жерсті, четверті умудрилися замість ковзанів осідлати притерті худоб'ячі кістки".