Я, Иван Терешко, белорусский солдат, бывший тракторист, оказался в плену. Там же была и Джулия, дочь богатых родителей, коммунистка. Птицы в неволе не поют, а люди - не живут, поэтому я воспользовался моментом, взорвал заводскую изгородь и бежал. Не было сначала никакой любви. Я даже рассердился, когда увидел, что за мной спешит девушка. Но не не мог. И вот мы уже вместе шли , перебираясь с камня на камень. В какой-то момент у Джулии не осталось сил . Я решил двигаться сам, но потом вернулся, посадил ее на плечи и понес. Нельзя бросать друга в трудную минуту. В какой-то момент понял, что в этом жестоком мире мне не хватает тепла. А ее глаза молили и звали. И вот за перевалом мы увидели луг, полный маков. И они будто только нам кивали своими головками. И война, и плен, и смерть, и голод как бы остались в Я любил ее . И для меня никого больше уже не существовало : только она и я.
Мы вместе ели вкусную землянику, и я рассказывал ей о жизни в Советском Союзе, а она молчала, вслушивась в мои слова, мало, впрочем, понимая их. Тот человек, который шел за нами, привел гитлеровцев, и Джулия смогла лишь укрыться за моей спиной...
ПОСЛЕСЛОВИЕ. Никогда уже рассказчик не узнал, что в далекой Италии родился у него сын, который через некоторое время приехал на родину его отца , в страну мир от фашизма.
Объяснение:
ответ:Роль образу жінки у романі. (Кожна жінка втілює в собі риси того часу, в якому живе. Завдяки їй ми дізнаємося, що було в характері жінки на першому місці – любов чи корисливість. Які риси характеру жінки далекої давнини притаманні нашій сучасниці.) Леді Ровена – холодна аристократка. (Красуня, непорушна, наче статуя, Королева Краси на турнірі.
Айвєнго кохає величну Ровену. Вона нічого не робить задтя нього. Вона розуміла, шо Айвєнго мріяв про Ребекку, але й знача, що їм р^зом ніколи не бути – різне соціачьне походження. Вона, незважаючина свою холодність, ревнувала Айвєнго до Ребекки, бо знала, що навіть у шлюбі з нею він пам’ятатиме Ребекку.) Ребекка – дочка Ісаака із Йорка. (Неперевєршєна красуня, юдейка, дочка з народу.
Це вона виходила хворого Айвєнго. Вона добре запам’ятала уроки Міріан. найкращої лікарки її країни. Вона власноруч обмиває рани Айвєнго, умовляє батька, щоб лицар перебував у їхньому домі. Старий Ісаак розумів, що лицар Айвєнго не може перебувати в домі юдея, але погодився, не відмовив дочці. Ребекка кохає Айвєнго, а він кохає її.
Це він виходить на турнір із Бріян де Буагільбером, щоб врятувати від страти чудову жінку.)Полонянка Ульріка. (Майже божевільна Ульріка нагадує, що і в ній ще живуть почуття честі й гідності. Колись Фрон де Беф узяв її у полон. Нікого з рідних у неї нема.
З нею поводяться, як із рабинею. Це вона влаштовує пожежу в замку й впускає до нього воїнів з лісу – сподвижників народного месника Локслі.) Жінка – втілення щирості й кохання. (Жінка підкреслює кращі риси тих чоловіків, які знаходяться поруч. Жіночі образи несуть на собі відбиток свого часу.
Объяснение: