"Звідки я? Я з мого дитинства". Кожний, хто прочитав казку "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері (1900-1944), знає, як відповідає творчості письменника це його пояснення. Серед художників XX століття Екзюпері найбільш безпосередній і нештучний. У ньому важко визнати професійного письменника, він так і залишився льотчиком, що розповів про себе й про світ. Разом з тим Екзюпері зробив більше, ніж інші, щоб скасувати межу між мистецтвом і дійсністю, між окремо взятою людиною й величезним людським колективом, що називає себе людством. "Вільна людина, — писав Антуан де Сент-Екзюпері, — лише той, хто "розгорнув крила, хто не зв'язаний більше зі швидкоплинними благами, хто згодний померти за всіх людей, хто здатний сказати: "Я відповідаю за все". Труд заради добра для всіх, взаєморозуміння між народами — така програма Екзюпері, художника й мислителя.
Філософська казка Екзюпері "Маленький принц" є найбільш поетичним вираженням ідей письменника.
Маленький мешканець планети-астероїда В-612 зненацька з'являється перед льотчиком, що потерпів аварію в пустелі Сахари. Льотчик, страждаючи від спраги, приречений, можливо, на загибель, знаходить у Маленькому принці друга, що позбавив його від самотності. Малюк-принц надав льотчикові духовну підтримку. Протягом тижня, що знадобився, аби полагодити літак, він вселяв у льотчика віру в життя... В той час, як людина гинула від спраги, він повинен був відчути себе відірваним від світу, забутим людьми, однак він чув біля себе невгамовний голосок і, здавалося, навіть бачив Маленького принца.
Дивіться також
"Маленький принц" (повний текст)
"Маленький принц" (скорочено)
Як виник задум казки-притчі "Маленький принц"? (та інші запитання)
Біографія Антуана де Сент-Екзюпері
Чи було це в дійсності? Екзюпері не приховує, що його розповідь — казка. Але Маленький принц для Екзюпері, який одержав релігійне виховання, — не ангел, що спустився на землю. Він втілює в собі вічно живу частку людської душ і, будучи наче зразком, що дозволяє оцінити найбільш людське в людині. "Звичайно, льотчик залишався один", — скажемо ми, міркуючи реалістично. Але й залишившись одною, людина не самотня, хоча нас хочуть переконати в цьому багато письменників-песимістів. У письменника Екзюпері людина у глибинах своєї істоти знаходить сили протистояти смерті, він не капітулює (ця ж думка висловлена Елюаром у вірші "Повідомлення"),
Маленький принц уособлює в казці ті людські якості, які складають сенс і зміст людського життя. У нього добре серце, розумний погляд на світ. Малюк працьовитий, постійний у своїх прихильностях, позбавлений будь-яких агресивних або жадібних прагнень. З розповідей Малюка ми дізнаємося про його маленьку планету і про його мандрівки із птахами по інших світах. На різних планетах Малюк бачив багатьох людей, що присвятили своє життя нерозумним цілям. Це король, що "править" світом, ніким не управляючи, честолюбець, зачарований своїм марнославством, гіркий п'яниця, "ділова людина", зайнята безглуздим підрахунком зірок.
На Землі, куди потрапив Малюк, таких людей було дуже багато (сто одинадцять королів!). Життя дорослих людей взагалі здається Малюку нерозумним. Адже покликання людини — лише в безкорисливій любові до тих, кому ти потрібний. Так, Малюк любить вирощену ним квітку троянди. Він навчився приручати звірів. Цьому навчив його Лис, що, виявляється, хотів, щоб його приручили. Малюк легко заводить друзів, чесно виконує обов'язки, покладені на людину життям. Життя дане людині, щоб прожити його з іншими людьми, прожити недаремно — така мораль казки "Маленький принц".
У фіналі казки з'являється мотив смерті. До цієї теми, до якої часто й по-різному звертаються сучасні закордонні письменники, поети, драматурги, Екзюпері підійшов по-своєму. Смерть неминуча, — міркує Маленький принц. Але чи можна вважати, що смерть позбавляє людське життя сенсу? Маленький принц так не думає. Він змушує людину примиритися з неминучістю смерті й запевняє льотчика, що інакше йому, Малюку, ніяк не повернутися на свою планету.
Хоча тут, у казці, знову з'являється релігійний мотив, безсмертя душі, про яке говорить Екзюпері, трактується не в релігійному контексті. Екзюпері протиставляє своє ставлення до життя й смерті песимістичній й нігілістичній філософії, що позбавляє сенсу людське життя.
Творчість Екзюпері глибоко оптимістична, хоча його підхід до суспільного життя й носить абстрактний характер. Продовжуючи розвивати ідеї раціоналістів XVII століття, Гюго й Ролана, Антуан де Сент-Екзюпері прагнув сформулювати положення, в яких перед людиною могла б у яскравому світлі постати духовна мета буття.
Объяснение:
Объяснение:
451° за Фаренгейтом (англ. Fahrenheit 451) — роман-антиутопія американського письменника Рея Бредбері в жанрі наукової фантастики, вперше опублікований у 1953 році. Роман часто розглядається, як один з найкращих його творів.[1] Роман описує майбутнє американське суспільство, в якому книги заборонені, і будь які знайдені книжки спалюються «пожежниками».[2] Підзаголовок назви книги пояснює заголовок: "Фаренгейт 451 — температура, при якій загоряється і горить папір..." Головний персонаж, Ґай Монтеґ — пожежник, який розчаровується своєю роллю у цензурі літератури та знищенні знань, врешті-решт, кидає свою роботу і ставить за мету збереження літературних та культурних творів.Роман став предметом численних інтерпретацій, багато з яких акцентують увагу на історичній ролі спалювання книжок у придушенні інакомислячих та "небажаних" ідей. У радіоінтерв'ю[3] 1956 року Бредбері сказав, що написав книгу через власну стурбованість (в епоху Маккартизму) з приводу загрози спалювання книжок у США. Пізніше, він описував книгу як коментар до того, як ЗМІ знижують інтерес до читання літератури.[4]
У 1954, роман отримав премію Американська академія мистецтв та літератури та Золоту медаль Каліфорнійського клубу співдружності.[5][5][6] Пізніше, у 1984 році, книга отримала премію «Прометей» та одну з лише семи будь коли присвоєних премій «Г'юго» за найкращий роман.[7]
Книга була присвячена автором «Донові Конгдону із вдячністю».
Объяснение:
Мало людей, которые добродушны и честны с другими.
В наше время, все стали ненавистные и сами за себя.
Не каждого человека, можно назвать ДРУГОМ или ДОБРЫМ.
По этому, мы ищем настоящих людей а не фальшивые улыбки и пройденное время.
Каждому человеку, хочется поддержки и верных слов когда ему плохо.
Но многие, общаются лишь, за какую-то выгоду.
А хотелось, что бы весь мир, наполнился ДОБРЫМИ и ЧУВСТВИТЕЛЬНЫМИ людьми.
А то каждый день, не раз моя душа наполняется НЕКИМ негативом.
По этому, так сильно хочется найти именно ТОГО единственного человека, которого можно назвать искренни ДОБРЫМ.