1) Пантелей Мелихов родился от союза казака и женщины турецкого происхождения (не знаю как правильно назвать). Отец его привез свою жену на хутор, никому она не нравилась. А сам Прокофий( отец Пантелея) старался ее не показывать. Затем, на хуторе пошли слухи, что жена Прокофия- ведьма, и решили ее проучить. В общем, они пришли к ним в дом, держали мужа, а жену избивали. Она умерла вечером того же дня, а недоношенного ребенка взялаа к себе мать Прокофия . Так появился на свет Пантелей( 1 и 2 страница 1 книги, 1 тома) 2) Сцена покоса и рыбалки, отншения уних дружные, семейные ( это тоже где-то в начале, уже точно не помню. Но семья дружная, если косить, то вместе , если рыбачить-то тем более 3) Аксинья жила на другом берегу Дона, семья была простая: отец, мать, брат и она. Она была красавицей,работала, трудилась, но однажды- ее отец увез (уже не помню куда) и изнасиловал, сказав, что если она расскажет об этом клму-нибудь,то он ее убьет, аесли молчать будет, привезет ей подарки. Она все рассказала матери и брату- они пошли на него, избили-в итоге, отец умер, а Аксинью выдали замуж за Степана.( Кстати, когда ее выдали замуж- жизнь у нее тоже не складывалась. Муж ее бил и так, чтобы синяки были на спине, груди, чтобы из людей никто не увидел. Детей она рожала, но только они до года не доживали. Так что судьба у нее далеко не сладкая.) 4) Рождение любви начинается прямо с первых страниц, когда она идет за водой, а Гришка за ней ухлестывает, Аксинья часто заигрывала с Григорием. Потом, когда они пошли на совместную рыбалку- позвали Аксинью с собой, и там уже Гришка начинал приставать к ней, она вроде как сопротивлялась, а потом они стали так скажем "встречаться". Потом когда слухи пошли по хутору- вмешался Пантелей, сказав Аксинье, что она замужняя женщина, вот пусть и живет со своим мужем. Затем Степан( муж Ксюши) будет избивать ее у всех на глазах, туда вмешаются Гришка и Петро(его брат). После Пантелей женит Григория на Наталье, чтобы он больше не смел ходить к Аксинье( ну там, конечно же, так не будет, они потом вместе уйдут из дому) 5) Аксинье присуще внешняя и внутренняя красота. Аксинья смело и открыто восстает против рабского, приниженного положения женщины, против патриархальной морали.Одним из постоянных определений человеческой сущности Аксиньи, ее борьбы за счастье становится в романе эпитет «гордая». У Аксиньи «гордое» лицо, презирая хуторские сплетни, она «гордо и высоко несла свою счастливую, но срамную голову». Гришка же настоящий казак, сильный, молодой, (в книге не раз упоминается про турецкую кровь, что течет в его жилах) В Григории Мелехове автор подчеркивает, прежде всего, родовые черты Мелеховых: «на полголовы выше Петра», «вислый коршунячий нос», «подсиненные миндалины горячих глаз», «сутулится». Наследуя черты внешности отца и деда, Григорий как бы наследует и особенности мелеховского характера: прямодушие, горячность, храбрость. Отличались, наверное, тем, что сквозь все преграды они жили, любили друг друга. И несмотря на все запреты и неблагосклонность жителей, они все равно оставались вместе. ( Честно, здесь сомневаюсь, посмотри еще в интернете) Кстати, на все эти вопросы, описания и так далее-можно найти все в первых 3-4 главах 1 книги. Ну,или на крайняк-посмотри фильм.
ШЕРЛОК ХОЛМС (англ. Sherlock Holmes) - герой повісті А.Конан Дойл «Етюд у багряних тонах» (1887), «Знак чотирьох» (1890), «Собака Баскервілів» (1902) і збірок оповідань «Пригоди Шерлока Холмса» (1891 ), «Спогади про Шерлока Холмса» (1892-1893) та інших. Образ незвичайно людини, здатного розгадати якусь головоломну ситуацію, пояснити щось, що здавалося незрозумілим, з'явився в літературі до Конан Дойла. Едгар По створив Дюпена і Леграна, попередників Ш.Х. У.Коллинз написав детективний роман «Місячний камінь», де професійний сищик і проникливий сільський лікар розгадують неймовірно заплутану історію викрадення індійського алмаза. А. К.Доіл продовжив розробку жанру і зробив це настільки успішно, що багато читачів повірили в реальність Ш.Х., почали писати листи на Бейкер-стріт, де, як відомо, жив цей геніальний сищик, ділячи квартиру зі своїм другом і літописцем доктором Ватсоном. Подібну пару першим описав Е. По - поруч з непересічною особистістю перебувала людина вельми звичайних достоїнств, недурний, але і не здатний осягнути хід міркувань свого друга і тому потребує поясненнях, які також необхідні і читачам. Доктор Ватсон - зацікавлений гач, а часто і учасник пригод Ш.Х., із захопленням стежить за його роботою і описує її в своїх розповідях. Завдяки його записам нам стали відомі методи, звички і особливості Ш.Х. Воістину це був зовсім унікальна людина, його розум не знав рівних, і він вибрав незвичну сферу застосування своїх талантів - криміналістику, віддавши власний інтелект розслідуванням незрозумілих убивств, страшних загадок або таємничих зникнень. Як суперник Ш.Х. (Правда, досить смішного і на подив нетямущого) виступає професійний сищик Скотланд-Ярду Лейстрейд, часто приписують собі успіхи знаменитого детектива-любителя. За традицією, започаткованою в англійському дендизмом, любитель, який робить що-небудь з одного тільки інтересу і власного задоволення, вище професіонала, який працює заради шматка хліба. Саме тому Конан доїв за до доктора Ватсона всіляко підкреслює, що його герой - джентльмен, люблячий на дозвіллі розгадати одну-дві кримінальні загадки і вибирає найбільш цікаві для себе. Ш.Х. може відмовитися від справи герцога, який обіцяє нечуваний гонорар, і зайнятися історією простий гувернантки, яка не має ні гроша. Король Богемії пропонував йому дорогоцінний перстень, але Ш.Х. попросив натомість лише фотографію жінки, яка змогла розкусити його задум і викликала тим самим його захоплення. Особливу чарівність цього образу пов'язане з тим, що в ньому дивовижно поєднуються неймовірна сть, гострий розум з простими людськими симпатіями і слабкостями. Ш.Х.- прекрасний скрипаль, він любить музику, тютюн і часом здатний цілими днями лежати на дивані, розпалюючи люльку і дозволяючи собі роздумів. Але періоди апатії змінюються приливами шаленою енергії, і ось він знову готовий мчати на інший кінець Лондона, щоб влаштовувати засідку або вивчати місце події. Блискуча розгадка і піймання злочинця - звичайний фінал таких історій. Проникливість Ш.Х. здається надприродною, але його пояснення завжди прості, і недогадливий доктор Ватсон з досадою констатує, що і він міг би сам здогадатися, якби звернув увагу на ту чи іншу деталь. «Ви дивіться, але ви не гаєте, а це велика різниця», - пояснює Ш.Х. секрет свого мистецтва. Нащадками Ш.Х. в детективному жанрі стали Еркюль Пуаро, комісар Мегре і багато інших персонажів
нет я не знаю мне нужна