Ці рядки підкреслюють, що Поезія і Правда тісно пов'язані між собою, а отже, справжній митець підкоряє свої творчі пориви служінню Істині. Особливо промовисто це звучало у той час, коли був написаний вірш, час ідеологічної однолінійності, утисків і цензури. Поняття істини, як розуміла його Ліна Костенко, не збігалося з офіційним розумінням "правди" соцреалістичного мистецтва. Однак час, як лакмусовий папірець, виявив, чиє розуміння Правди було істинним. Оптимістичним акордом звучать останні рядки поезії:
1 Поэты, рассказывая нам о Родине и родной природе, передают нам мысли о том, что Родина это святое, что Родина это то единственное место, где человек чувствует себя счастливым и одухотворенным. Поэты передают нам, как правило, в таких стихотворениях свои чувства, эмоции, переживания, состояние души на определённый момент. Родина и родная природа справиться поэтам с их жизненными проблемами. К теме Родины прибегали очень многие поэты. Я бы даже сказала, что все поэты хоть раз упоминали Родину в своих стихотворениях.
3 лирический герой любит свою родину , но другие( мальчишка и девочки), думая что где-то лучше, забывают родину. а через некоторое время будут вспоминать и даже приедуд обратно. "край родной, на век- любимый. где найти еще такой?"
1 Поэты, рассказывая нам о Родине и родной природе, передают нам мысли о том, что Родина это святое, что Родина это то единственное место, где человек чувствует себя счастливым и одухотворенным. Поэты передают нам, как правило, в таких стихотворениях свои чувства, эмоции, переживания, состояние души на определённый момент. Родина и родная природа справиться поэтам с их жизненными проблемами. К теме Родины прибегали очень многие поэты. Я бы даже сказала, что все поэты хоть раз упоминали Родину в своих стихотворениях.
3 лирический герой любит свою родину , но другие( мальчишка и девочки), думая что где-то лучше, забывают родину. а через некоторое время будут вспоминать и даже приедуд обратно. "край родной, на век- любимый. где найти еще такой?"
Відповідь:
Поезія — рідна сестра моя.
Правда людська — наша мати.
Ці рядки підкреслюють, що Поезія і Правда тісно пов'язані між собою, а отже, справжній митець підкоряє свої творчі пориви служінню Істині. Особливо промовисто це звучало у той час, коли був написаний вірш, час ідеологічної однолінійності, утисків і цензури. Поняття істини, як розуміла його Ліна Костенко, не збігалося з офіційним розумінням "правди" соцреалістичного мистецтва. Однак час, як лакмусовий папірець, виявив, чиє розуміння Правди було істинним. Оптимістичним акордом звучать останні рядки поезії:
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться —
у мене жодних претензій нема
до Долі — моєї обраниці.
Пояснення: