Чему учат сказки? Жизни. Сказки в увлекательной форме рассказывают о добре и зле. Они внушают, что ничто даром не дается. Но доброе дело и сердце будут вознаграждены, а зло наказано.
Впрочем, явного зла в «Сказке об одном зернышке» не было. Ну ходили братья бесцельно по степи, долю свою искали. Одному повезло. целый мешок золота нашел, второй — саблю. А младший — лишь одно зернышко и сумел отыскать. Вот тут-то пути братьев, как это часто бывает, и разошлись.
Много труда пришлось младшему приложить, чтобы из одного зернышка хлеба получить хлеба, достаточного для прокормки семи городов и семи сел, построенных внуками. Но все же достиг к старости того, о чем братьям в степи сказал. А у них-то жизни как раз не задались, не сумели найденным добром распорядиться. Один был жаден, другой — задирист.
Вот так и мы свою жизнь строить не умеем растрачиваем, подобно старшим братьям, природные таланты, не те цели ставим, не теми путями идем.
А сказка учит радоваться малому, терпеть, не бояться рисковать, закапывая единственное зернышко в землю, и развивать природные таланты на пользу людям. Не купить и не покорить семь сел и городов, а прокормить — вот в чем дело! Делиться плодами своего труда и дарования.
Еще сказка учить прощать и быть снисходительными к тем, кто не преуспел. Сказка — ложь, да в ней намек: жизнь прожить — не поле перейти.
Абай родился 10 августа 1845 г. в Чингизских горах Семипалатинской области (по нынешнему административному делению) от одной из четырех жен Кунанбая, старшего султана Каркаралинского окружного приказа. Семья Абая была потомственно аристократической, и дед (Оскенбай) и прадед (Иргизбай) главенствовали в своем роду в качестве правителей и биев. Ему повезло в смысле семейного уюта и домашнего воспитания, поскольку и мать Улжан и бабушка Зере были чрезвычайно обаятельными и одаренными натурами. Именно с легкой руки матери данное отцом имя "Ибрагим" было заменено ласкательным "Абай", что означает "осмотрительный, вдумчивый". Под этим именем он прожил всю свою жизнь и вошел в историю.
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:
Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися.
Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших.Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі.
Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку.
Усі негаразди допомагають знести добрі люди, серед яких друзі, кохана Мілка. Вони додавали йому впевненості у собі. У фінальній частині твору добро все ж перемагає.
В образі Івана Сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. Хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. Він вміє досягати поставленої мети. Завдяки характеру й здібностям Іван став найсильнішою людиною.
Автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. Все це допомагає йому боротися за здійснення мрій, за волю.
На долю нашого народу випало багато випробувань. У кожному часі були сміливі захисники, які боролися за справедливість.
Ми живемо у складній і суперечливій добі. Народ бажає миру, спокою, впевненості у завтрашньому дні. Всі втомилися від політичних та економічних негараздів.