М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Dacha111111111
Dacha111111111
28.05.2021 21:05 •  Литература

___ Діагностична робота з літературного читання.

Робота з літературним твором.

ХЛОПЧИК, ЯКИЙ ХОТІВ БУТИ МЕТЕЛИКОМ

Ми сиділи з Олежком у траві над озером. Світило сонце. Над травою літав

барвистий метелик. Ось він сів на пухнасту рожеву квітку конюшини… і раптом

зник, ніби розтанув.

— Хочу бути метеликом, — раптом сказав Олежко.— У метелика жодних

турбот, літай собі, бався.

— Що ж, тільки зажмур очі — і полетиш,— сказав я.

— Справді?

— Ти ще й не віриш?..

І вже Олежко став метеликом і причаївся на квітці. На повні груди вдихав її

запах і всміхався від щастя.

Несподівано рвучкий вітер гойднув квітку так, що Олежко ледве на ній

втримався. Але то був не вітер. Один, потім другий птах шугнув униз, намагаючись

уполювати метелика. Олежко пурхнув під листок лопуха. Тієї ж миті пташиний

дзьоб клацнув над його головою. Довго роздумував незвичайний метелик. А потім

сказав:

— Не хочу бути метеликом, краще - птахом.

— Що ж, можеш летіти,— сказав я.— Тільки зажмур очі.

І справді, Олежко став птахом. Налітавшись вволю, він спустився на галявину

біля озера і почав ганятися за метеликом. Але тут згадав, як сам недавно милувався

ним, і облишив полювання. «Добре, що я знаю: цього метелика чіпати не слід,—

подумав він.— А коли б не знав?..» Краще полетіти на бабусине подвір’я.

На подвір’ї горобці насторожено поглядали на Олежка, очевидно, не бажали

ділитися з ним гостинцями. «Гаразд, почекаю, доки вони наїдяться», - вирішив

Олежко. Він заховався за стовбур старого горіха і розслабив крила.

Непомітно Олежко задрімав. Снилося йому, що хтось нечутно ступає по

опалому листі м’якими лапами. Олежко миттю розплющив очі і побачив писок

сусідського кота Кузі. Сонько ледве встиг випурхнути з-під його пазурів.

— Ні,— сказав Олежко.— Краще бути котом…

— Що ж, ти тільки зажмур очі,— сказав я.

Олежко й сам не помітив, коли перекинувся на кота. І тут він відчув, що хтось

обережно підкрадається до нього. Олежко метнувся з місця, немов сіра блискавка.

Під горіхом сидів пес Пірат і хижим оком стежив за котом-Олежком. І захотілося

моєму товаришеві стати Піратом. Я сказав:

— Ти тільки зажмур очі.

Та Олежко раптом відмовився і знову став хлопчиком. Що від того зміниться?

Адже й Пірат боїться корови Лиски. Але ж і Лиска когось боїться. У всіх є свої

клопоти, але найбільше — в людини. Бо вона мусить знати і мову барвистого

метелика, і мову Кузі, і Пірата. І всіх-всіх своїх сусідів на землі.

— Найкраще бути звичайним хлопчиком,— серйозно сказав Олежко.

— Бо тільки людина може захистити від кривди,- додав я.

За Анатолієм Михайленком (389 слів)

👇
Открыть все ответы
Ответ:
lika1vulvach
lika1vulvach
28.05.2021
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
4,4(19 оценок)
Ответ:
HardFunny
HardFunny
28.05.2021

На моем необитаемом острове тропический климат. Поэтому, здесь есть джунгли,много невиданных растений и зверей( в том числе и опасных).

Как я попал на этот остров? Я и сам не знаю, помню только то что я проснулся на нем от того что возле меня на ветке сидел синий попугай и что-то напевал на своем птичьем. Тогда, я встал и посмотрел прямо и увидел безграничный океан( в этот момент я был повергнут в шок).Но, я помнил что не нужно паниковать и решил взять себя в руки. Первым делом я посмотрел где находится солнце, поставил под ним пальцы к горизонту и понял что четыре, четыре часа к тому, как солнце зайдет за горизонт. поэтому,  я быстро принялся за дело. Нашел несколько камней и сухих веток и развел огонь. Потом, я вспомнил что нужно найти воду ведь это главный источник жизни. Но, так как времени оставалось все меньше и меньше, я решил прополоскай горло морской водой. Моя жажда как-бы но я знал что это не надолго. Поэтому я решил пойти на поиски какой то "мыски"для воды по берегу. Я нашел там большой панцирь черепахи и пошел к дереву сделав там отверстие подставил миску и оттуда появлялись маленькие капли воды. Я опять посмотрел на солнце, два часа к заходу солнца и  я быстро рынул в джунгли в поисках больших листьев, палок и веревок лиан  для хижины на первое время. И знаете, я успел построить эту хижину и от усталости быстро уснул.



Я проснулся, в теплой кроватке, в своей родной теплой кроватке. Как жаль что это был всего лишь сон...

4,5(65 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ